Тимошенко поза чергою
Ілюстрація: radiosvoboda.org
"Якщо до 18 листопада справу Тимошенко не буде вирішено,
то міністри закордонних справ ЄС можуть відкласти рішення ЄС
про підписання угоди про асоціацію вже на сам саміт у Вільнюсі"
Rzeczpospolita
Коли я пишу ці рядки, тільки Господу Богу, а ще, можливо, спікеру ВР та президентові Януковичу, відомо, чи справді у середу, 13-го, нардепи зберуться у залі під куполом, аби вкотре спробувати вирішити найсакраментальніше питання останніх місяців - питання звільнення/не звільнення Тимошенко.
Кажуть, що далі зволікати нікуди, а «позаду - Москва». Кажуть ще що українська опозиція виявилася напрочуд зговірливою (конформістською?), пішовши владі на всі можливі поступки, аби тільки визволити з-за грат свого лідера.
Обидва цих судження - неоднозначні. Вони є, радше, пропагандистськими трюками, аби, як на мене, створити належне тло для головного фігуранта цієї гри - Віктора Януковича.
Я досі переконаний у тому, що чинний гарант хоче залишити за собою право «першої ночі» з Європою. І йому не важливо, що з цього приводу думає і сама Європа, і, - тим паче, - український парламент, на плечі якого, з важкої руки Януковича, перекладено відповідальність за долю харківської бранки. Якщо навіть 13-го «питання Тимошенко» розглянуть і дійдуть певного компромісу, то хто сказав, що ВФЯ отак одразу підмахне ухвалений закон? Адже ж існують навіщось юридична служба його канцелярії, за щось же отримує зарплату Андрій Портнов та його підлеглі. І, гадаю, у цій ситуації можливі два варіанти. Перший, - президент ставить свій автограф під алярмово ухваленим законом, другий - забракує його, поверне до парламенту на доопрацювання. І... амністує ЮВТ. Але зробить це (в обидвох випадках), мабуть, 27-го листопада, акурат за день до Вільнюського саміту, порвавши нерви єврочиновникам, кремлівським самітникам, лідерам опозиції і тим 46-и відсоткам українського народу, які зголосилися за інтеграцію з ЄС. Схожої думки дотримується і експерт з Осередку східних студій Аркадіуш Сарна (Польща).
Це, на думку ВФЯ, буде його тріумфом, вершиною його політичної кар’єри, жестом, завдяки якому спільнота забуде і його сумнівне минуле, і ще сумнівніше сьогодні, і казуси з вінками-йолкамі, і його Межигір’я з геліонами, і все-все-все… Це, як мріє собі гарант, зміцнить його імідж праведника, гуманіста і найсамостійнішого політика на пострадянському просторі.
Однак ці фантазії хлопця із донецького степу можуть розбитися об стіну європейської рутини. Там, за Чопом і Шегинями, не вміють діяти поза протоколом. Будь-яка форс-мажорна ситуація для них, на відміну від українців, - таки форс-мажор, а не викид адреналіну із подальшим зірвиголівством. Єврочиновники, звісно, приймуть виклик, але змушені будуть подумати, утрясти деталі, узгодити позиції, - тобто візьмуть паузу, упродовж якої багато чого може змінитися під сонцем. Боюсь, не на користь України.
Два слова - про опозицію. Її зговірливість - тільки зовні поразка. Насправді - це перемога тих її очільників, хто незацікавлений у звільненні Тимошенко. За це можна заплатити неймовірну ціну. Закон про прокуратуру і вибори - просто дріб'язок за схожий подарунок. Від того ж таки Януковича...
Ігор Гулик
Тимошенко вне очереди
"Если к 18 ноября дело Тимошенко не решат,
то министры иностранных дел ЕС могут отложить решение ЕС
о подписании договора об ассоциации уже на самом саммите в Вильнюсе"
Rzeczpospolita
Когда я пишу эти строки, только Господу Богу, а еще, возможно, спикеру ВР и президенту Януковичу, известно, действительно ли в среду, 13-го, нардепы соберутся в зале под куполом, чтобы еще раз попытаться решить самый сакраментальный вопрос последних месяцев - вопрос освобождения/неосвобождения Тимошенко.
Говорят, что дальше тянуть некуда, что «позади - Москва». Еще говорят, что украинская оппозиция оказалась удивительно сговорчивой (конформистской?), пойдя власти на все возможные уступки, лишь бы освободить из-за решетки своего лидера.
Оба этих суждения - неоднозначны. Они, скорее, пропагандистские трюки, чтобы, по-моему, создать надлежащий фон для главного фигуранта этой игры - Виктора Януковича.
Я до сих пор убежден, что действующий гарант хочет оставить за собой право «первой ночи» с Европой. И ему не важно, что по этому поводу думает и сама Европа, и - тем более, - украинский парламент, на плечи которого, тяжелой руки Януковича взвалена ответственность за судьбу харьковской пленницы. Если даже 13-го «вопрос Тимошенко» рассмотрят и придут к определенного компромиссу, то кто сказал, что ВФЯ вот так сразу подмахнет принят закон? Ведь существуют зачем-то юридическая служба его канцелярии, за что-то же получает зарплату Андрей Портнов и его подчиненные. И, думаю, в этой ситуации возможны два варианта. Первый - президент ставит свой автограф под наспех принятым законом, второй - забракует его, вернет в парламент на доработку. И... амнистирует ЮВТ. Но сделает это (в обоих случаях), видимо, 27-го ноября, аккурат за день до Вильнюсского саммита, порвав нервы еврочиновникам, кремлевским отшельникам, лидерам оппозиции и тем 46-и процентам украинского народа, которые согласились на интеграцию с ЕС. Такое мнение высказывает и эксперт из Организации восточных студий Аркадиуш Сарна (Польша).
Это, по мнению ВФЯ, будет его триумфом, вершиной его политической карьеры, жестом, благодаря которому общество забудет и его сомнительное прошлое, и еще сомнительнее сегодня, и казусы с венками-йолками, и его Межигорье с гелионом, и все-все-все... Это, как мечтает себе гарант, укрепит его имидж праведника, гуманиста и наиболее самостоятельного политика на постсоветском пространстве.
Однако эти фантазии парня из донецкой степи могут разбиться о стену европейской рутины. Там, за Чопом и Шегинями, не умеют действовать вне протокола. Любая форс-мажорная ситуация для них, в отличие от украинцев, - все тот же форс-мажор, а не выброс адреналина с последующим сорвиголовством. Еврочиновники, конечно, примут вызов, но вынуждены будут подумать, утрясти детали, согласовать позиции, - то есть возьмут паузу, в течение которой многое может измениться под солнцем. Боюсь, не в пользу Украины.
Два слова - об оппозиции. Ее сговорчивость - это только кажущееся поражение. На самом деле - это победа ее вожаков, незаинтересованных в освобождении Тимошенко. За такое можно заплатить самую высокую цену. Закон о прокуратуре и виборах - просто мелочи за такой подарок. От того же таки Януковича...
Игорь Гулик