Криміналізація Тимошенко
Ілюстрація: ye.ua
Є якась гірка іронія у понад дворічній генезі засудженої екс-прем’єрки. Коли суддя Кірєєв вислуховував її відверто образливі спітчі і готував (звісно, разом із фахівцями Банкової) свій остаточний вердикт, усі, - і опозиція, і влада, - кивали на недосконалість Кримінального кодексу. Приблизно тоді й почалася ціла епопея із так званої «декриміналізації» статей, за якими Тимошенко посадили у в’язницю.
«Декриміналізація», однак, завершилася... криміналізацією. Справа про причетність ЮВТ до убивства Щербаня наразі зависла у повітрі. Але ось буквально днями виринула на світ ще одна - не менш резонансна, і не менш драстична для партнерів Януковича у діалозі про перспективи вільнюської угоди.
Справа стосується буцімто відмивання грошей, і для більшої переконливості «шиється вона» руками й мізками британських юристів, найнятих Міністерством доходів і зборів у фірми Лоуренс Грехем. Голова фракції Партії регіонів Олександр Єфремов вже анонсував вселенські масштаби майбутнього розслідування: «Імовірно далі - подання позовів до судів Великої Британії та ще низки європейських країн, які, до речі, наполягають на видачі Тимошенко» (запам'ятаймо цю фразу).
Без сумніву, версія про «відмиті» півмільярда (згідно із бухгалтерією того ж таки Єфремова) переслідують дві мети. Перша лежить на поверхні: неповороткість британської феміди (через її надзвичайну прискіпливість та педантичність) дасть доволі вирозуміле пояснення того, що Україні не слід квапитися звільняти харківську бранку навіть перед загрозою зриву вільнюської угоди. Ліпше вже зберегти імідж законників, які знають, що говорять, заперечуючи політичні мотиви ув’язнення екс-прем’єрки.
Друга мета - морально-психологічна. Євробюрократи і європолітики "низки європейських країн, які, до речі, наполягають на видачі Тимошенко"- народ надзвичайно вразливий, коли чує словосполучення «відмивання коштів». Тепер фактично їх - від Баррозу до Кокса із Квасьнєвскі - оскаржено у потуранні злочинцям. Адже ж так: саме вони, надриваючись, сіючи на вітер гроші платників податків, за будь-яку ціну намагаються звільнити ЮВТ, яка, з’ясовується, є банальним злочинцем, об’єктом уваги Інтерполу, FATF, CICP, ODCCP, CJIN...
Сьогодні, коли місія Кокса-Квасьєвскі, мабуть, востаннє прилетить в Україну, на зустрічах із місцевими очільниками їм, мабуть, ставитимуть питання і такого штибу. Завтра схожі фрази кидатимуть їм в обличчя з парламентської трибуни, якщо комісари погодяться бути присутніми на черговому акті трагікомедії зі «звільнення Тимошенко». Я переконаний, що Колісніченко, Богословська та іже з ними вже готують тексти своїх полум’яних промов.
Але не забуваймо: все, що робить режим Януковича, - за образним висловом одного горе-опозиціонера, - «скринька Пандори». Так сталося, що Тимошенко першою відповіла за свої вчинки (праведні чи грішні, - кому як смакує). Перша, але не остання у процесі «декриміналізації», яка дивним чином трансформується у свою протилежність. Бо схожі справи, за бажання і політичної волі, можна порушити чи не проти кожного другого вітчизняного верховоди. Не сьогодні, так завтра. Життя ж не закінчується...
Ігор Гулик
Криминализация Тимошенко
Есть какая-то горькая ирония в более чем двухлетнем генезисе осужденного экс-премьера. Когда судья Киреев выслушивал ее откровенно оскорбительные спитчи и готовил (конечно, вместе со специалистами из Банковой) свой окончательный вердикт, все, - и оппозиция, и власть, - кивали на несовершенство Уголовного кодекса. Примерно тогда и началась целая эпопея с так называемой «декриминализацией» статей, по которым Тимошенко посадили в тюрьму.
«Декриминализация», однако, завершилась... криминализацией. Дело о причастности ЮВТ к убийству Щербаня пока повисло в воздухе. Но вот буквально на днях всплыло на поверхность еще одно - не менее резонансное, и не менее неприятное для партнеров Януковича в диалоге о перспективах вильнюсского соглашения.
Дело касается якобы отмывания денег, и для пущей убедительности «шьется оно» руками и мозгами британских юристов, нанятых Министерством доходов и сборов в фирме Лоуренс Грэм. Председатель фракции Партии регионов Александр Ефремов уже анонсировал вселенские масштабы предстоящего расследования: «Вероятно далее - представление исков в суды Великобритании и еще ряда европейских стран, которые, кстати, настаивают на выдаче Тимошенко» (запомним эту фразу).
Без сомнения, версия об «отмытые» полмиллиарда (по бухгалтерии того же Ефремова) преследуют две цели. Первая лежит на поверхности: неповоротливость британской фемиды (из-за ее чрезвычайной придирчивости и педантичности) даст достаточно понятное объяснения того, что Украине не следует торопиться освобождать харьковскую пленницу даже перед угрозой срыва вильнюсского соглашения. Лучше уж сохранить имидж законников, которые знают, о чем говорят, отрицая политические мотивы заключения экс-премьера.
Вторая цель - морально-психологическая. Евробюрократы и европолитики "ряда европейских стран, которые, кстати, настаивают на выдаче Тимошенко" - народ чрезвычайно уязвимый, когда слышит словосочетание «отмывания денег». Теперь фактически их - и Баррозу, и Кокса с Квасьневским - обжаловано в пособничестве преступникам. Ведь как оно: именно они, надрываясь, тратя на ветер деньги налогоплательщиков, любой ценой пытаются освободить ЮВТ, которая, оказывается, всего-навсего банальный преступник, объект внимания Интерпола, FATF, CICP, ODCCP, CJIN...
Сегодня, когда миссия Кокса-Квасьевски, наверное, в последний раз прилетит в Украину, на встречах с местными руководителями им, видимо, будут ставить вопросы и такого рода. Завтра похожие фразы будут бросать им в лицо с парламентской трибуны, если комиссары согласятся присутствовать на очередном акте трагикомедии «освобождения Тимошенко». Я убежден, что Колисниченко, Богословская и иже с ними уже готовят тексты своих пламенных речей.
Но не забывайте: все, что делает режим Януковича, - по образному выражению одного горе-оппозиционера - «ящик Пандоры». Так случилось, что Тимошенко первой ответила за свои поступки (праведные или грешные, - судить не нам). Первая, но не последняя в процессе «декриминализации» , которая удивительным образом трансформируется в свою противоположность. Потому похожие дела, при желании и политической воле, можно возбудить едва ли не против каждого второго отечественного заправилы. Не сегодня, так завтра. Жизнь ведь не заканчивается...
Игорь Гулик