Якщо називати речі своїми іменами... То Ю.В.Тимошенко - просто лідер одного з кримінально-бізнесових угрупувань, котре претендує на головну роль при діленні загальноукраїнського пирога. Оскільки суперники виявились і спритнішими, і розумнішими - угрупування потерпіло поразку, й пожинає наслідки.
Якщо називати речі своїми іменами, то ледь не всі українські ТОП-політики (за поодинокими випадками зовсім "молодих-зелених") є лідерами ОЗУ. У ситуації з Тимошенко трапилося так, що вона змушена віддуватися за гріхи усіх. Але її прецедент, може, жорсткий, але, гадаю, доволі зрозумілий: такі мусять відповісти.
Вона за гратами - бо небезпечний конкурент. Під яким би приводом туди її не спровадили. Але газові угоди - таки предмет для інтересу дядьків в погонах. А ось чому виборці свого кумира не йдуть рятувати - та тому, що ні не кумир це, ні виразник інтересів :). Український електорат в масі своїй вибори сприймає як інтерактивну гру. Ну змінився персонаж, подумаєш... Інші будуть... а ТБ вже постарається... Лиш би думками про власні інтереси не надто переймались :).
Ну, з приводу інтерактивної гри, я б посперечався. Не поодинокі сприймають висліди виборів, як перспективу манни небесної. Таких, до речі, немало. Ось тільки Юля (Ющ, Янек тощо), і більш ніхто.
Але це звична віра в чудо, і виборця раціональним вона не робить. Просто надає інтерактивній грі більше емоційних відтінків. Футбольні вболівальники ось теж переживають, вірять, сподіваються. Просто так. Бо їм, зрештою, нічого, крім емоцій з цього дійствва не дістанеться. Ось так і виборці :).
Та ось проблема, українці схильні вірити у дива. З фанатами зрозуміло: це азарт. Ну, покричать, поб'ють пики "опонентам", потім помиряться, до наступного матчу. Сліпа віра ж у політиків, - річ небезпечна. Вона не проходить після виборів, вона потім провокує всякі рухи "противсіхів", вона дає підстави скомпрометованим, скажімо, таким як Ющ, брати участь у наступних елекціях у ролі крадіїв голосів тощо. Тож, як на мене, не варто спрощувати ці речі.
Спрощувати не варто. Але й ускладнювати теж. Інших результатів виборів не буде ще довго. Навіть дуже довго. Як на мене, йдеться про довгі десятки років, і то, позитив може бути тільки тоді, коли в напрямку позитиву ведеться робота. А причин маса. Тут і патерналістськи налаштований електорат, і реальна бідність більшості населення (Маслоу не дурно піраміду свою будував :) ), і багато чого іншого. З тим дуже важко щось зробити. Якщо взагалі можливо. Приклад Грузії показовий...
Те, що нам треба набратися терпцю, безсумнівно. Якщо ще й не нашим дітям. Бо є ще одна проблема: поруч із відсутністю соціальних ліфтів, які блокуються у нас кланами у різних сферах (не тільки в політиці), є ще дуже незрозуміла для мене річ. Молоді політики, які приходять, не шукають своїх шляхів, а навпаки, воліють йти протоптаними. Приклад швидкого збагачення заразний. У такій ситуації ми матимемо ду-у-же довгий процес зміни еліт. До слова, те ж спостерігаємо і з носіями радянських стереотипів: погляньте: усі ці новоявлені комсомольці, комуністи, розмаїті ліваки, - вони ж, як правило, виросли у сім'ях номенклатурників та радянських пенсіонерів.
Reply
Reply
А ось чому виборці свого кумира не йдуть рятувати - та тому, що ні не кумир це, ні виразник інтересів :). Український електорат в масі своїй вибори сприймає як інтерактивну гру. Ну змінився персонаж, подумаєш... Інші будуть... а ТБ вже постарається... Лиш би думками про власні інтереси не надто переймались :).
Reply
Reply
Reply
Reply
А причин маса. Тут і патерналістськи налаштований електорат, і реальна бідність більшості населення (Маслоу не дурно піраміду свою будував :) ), і багато чого іншого. З тим дуже важко щось зробити. Якщо взагалі можливо. Приклад Грузії показовий...
Reply
Reply
Leave a comment