Дайте їм спокійно вмерти
«Країна старіє», - чуємо ми, коли йдеться про невтішну демографічну ситуацію і потребу пенсійної реформи. Та попри цю медіа-банальщину, маємо ще один не вельми презентабельний факт, - країна старіє у рефлексіях на проблеми старості, старіє у нездатності адекватно реагувати на потреби людей літнього віку.
Вони завжди були і, на жаль, залишаються найнезахищенішими перед викликами часу. Природно, - народженим і вихованим минулою епохою, суспільно-політичною формацією важко пристосуватися до реалій сьогодення, адже те, що відбувається в країні, геть не вписується у картину світосприйняття, ба більше, - суперечить усталеним моральним нормам і звичаям. Людям старшого віку (читай - нашим з вами батькам та дідусям-бабусям) іноді видається дикою соціальна нерівність капіталізму, адже їм довелося жити в умовах квазі-соціальної справедливості (хай це була горезвісна зрівнялівка, та все ж вона бодай позірно робила усіх однаково бідними, а значить, - рівними). Вони не сприймають раптових злетів «мажорних» юнаків, з осудом ставляться до казкового багатства навіть середнього класу, уважаючи всіх і вся «спекулянтами» та ошустами. Їх, на жаль, не зміниш, але, поміркуймо, чи варто це робити? Адже мине кілька десятків літ, і нинішні 30 - 40-літні потраплять у схожу ситуацію нерозуміння та несприйняття.
Але… Старі та немічні через свою ж власну наївність і непристосованість до нового часу є вельми корисними для різного роду політиків. Як «електоральне м’ясо»… Гадаю, всі погодяться зі мною, що саме люди похилого віку роблять погоду на виборах, і саме їм кілька каденцій українських діячів мали б бути вдячними за своє політичне довголіття. Тут мова не тільки про «лівих», позаяк саме з ними асоціюються виборчі симпатії тим, кому за 60. Голоси, куплені гречкою, півлітрою, кількома десятками гривень утримували на плаву представників багатьох середовищ, які пишаються модерними «ідеологіями» і належністю до престижних політтусовок європейської демократії.
Саме на усталеності поглядів старшого покоління спекулюють ті, хто щовиборів убиває клин поміж Сходом і Заходом, ділить їх за дислокацією на барикадах давно минулих воєн, за симпатіями до тих чи інших вождів. Це робити доволі просто: адже старі рани болять досі, і кинути на них дрібку солі не потребує зайвих зусиль.
…Коли виконавча служба виносить за комунальні борги телевізор, який «допомагав» пенсіонерці визначитися із вибором і «правильно» проголосувати, це схоже на якусь зловісну фантасмагорію, на театр абсурду, на цинізм державного рівня. Старенькій, звісно, не до снаги втямити усі хитросплетіння домовленостей із МВФ. Їй би дожити віку спокійно. Так не дадуть…
Ігор Гулик
Дайте им спокойно умереть
«Страна стареет», - слышим, когда речь идет о неутешительной демографической ситуации и потребности пенсионной реформы. Но несмотря на это медиа-банальщину, есть еще один не очень презентабельный факт - страна стареет в рефлексиях на проблемы старости, стареет в неспособности адекватно реагировать на потребности пожилых людей.
Они всегда были и, к сожалению, остаются незащищенными перед вызовами времени. Естественно, - рожденным и воспитанным прошлой эпохой, общественно-политической формацией трудно приспособиться к реалиям сегодняшнего дня, ведь то, что происходит в стране, совершенно не вписывается в картину мировосприятия, более того, - противоречит устоявшимся моральным нормам и обычаям. Людям старшего возраста (читай - нашим с вами родителям и дедушкам-бабушкам) иногда кажется диким социальное неравенство капитализма, ведь им пришлось жить в условиях квази-социальной справедливости (пусть это была пресловутая уравниловка, и все же она хотя бы внешне делала всех одинаково бедными, а значит, - равными). Они не воспринимают внезапных взлетов «мажорных» юношей, с осуждением относятся к сказочному богатству даже среднего класса, считая всех и вся «спекулянтами» и проходимцами. Их, к сожалению, не изменишь, но подумаем, стоит ли это делать? Ведь пройдет несколько десятков лет, и нынешние 30 - 40-летние попадут в похожую ситуацию непонимания и неприятия.
Но... Старые и немощные из-за своей же собственной наивности и неприспособленности к новому времени весьма полезны для разного рода политиков. Как «электоральное мясо»... Думаю, все согласятся со мной, что именно пожилые люди делают погоду на выборах, и именно им несколько каденций украинских деятелей должны быть благодарны за свое политическое долголетие. Здесь речь не только о «левых», поскольку именно с ними ассоциируются избирательные симпатии тем, кому за 60. Голоса, купленные гречкой, поллитрой, несколькими десятками гривен удерживали на плаву представителей многих партий, которые щеголяют модерными «идеологиями» и принадлежности к престижным политтусовкам европейской демократии.
Именно на устойчивости взглядов старшего поколения спекулируют те, кто каждые виборы вбивает клин между Востоком и Западом, делит их за дислокацией на баррикадах давно минувших войн, по симпатиям к тем или иным вождей. Это делать довольно просто: ведь старые раны болят до сих пор, и бросить на них щепотку соли не стоит лишних усилий.
...Когда исполнительная служба выносит из квартиры за коммунальные долги телевизор, который «помогал» пенсионерке определиться с выбором и «правильно» проголосовать, это похоже на зловещую фантасмагорию, на театр абсурда, на цинизм государственного уровня. Старушке, конечно, не под силу понять все хитросплетения договоренностей с МВФ. Ей бы дожить спокойно. Так не дадут...
Игорь Гулык
Вони завжди були і, на жаль, залишаються найнезахищенішими перед викликами часу. Природно, - народженим і вихованим минулою епохою, суспільно-політичною формацією важко пристосуватися до реалій сьогодення, адже те, що відбувається в країні, геть не вписується у картину світосприйняття, ба більше, - суперечить усталеним моральним нормам і звичаям. Людям старшого віку (читай - нашим з вами батькам та дідусям-бабусям) іноді видається дикою соціальна нерівність капіталізму, адже їм довелося жити в умовах квазі-соціальної справедливості (хай це була горезвісна зрівнялівка, та все ж вона бодай позірно робила усіх однаково бідними, а значить, - рівними). Вони не сприймають раптових злетів «мажорних» юнаків, з осудом ставляться до казкового багатства навіть середнього класу, уважаючи всіх і вся «спекулянтами» та ошустами. Їх, на жаль, не зміниш, але, поміркуймо, чи варто це робити? Адже мине кілька десятків літ, і нинішні 30 - 40-літні потраплять у схожу ситуацію нерозуміння та несприйняття.
Але… Старі та немічні через свою ж власну наївність і непристосованість до нового часу є вельми корисними для різного роду політиків. Як «електоральне м’ясо»… Гадаю, всі погодяться зі мною, що саме люди похилого віку роблять погоду на виборах, і саме їм кілька каденцій українських діячів мали б бути вдячними за своє політичне довголіття. Тут мова не тільки про «лівих», позаяк саме з ними асоціюються виборчі симпатії тим, кому за 60. Голоси, куплені гречкою, півлітрою, кількома десятками гривень утримували на плаву представників багатьох середовищ, які пишаються модерними «ідеологіями» і належністю до престижних політтусовок європейської демократії.
Саме на усталеності поглядів старшого покоління спекулюють ті, хто щовиборів убиває клин поміж Сходом і Заходом, ділить їх за дислокацією на барикадах давно минулих воєн, за симпатіями до тих чи інших вождів. Це робити доволі просто: адже старі рани болять досі, і кинути на них дрібку солі не потребує зайвих зусиль.
…Коли виконавча служба виносить за комунальні борги телевізор, який «допомагав» пенсіонерці визначитися із вибором і «правильно» проголосувати, це схоже на якусь зловісну фантасмагорію, на театр абсурду, на цинізм державного рівня. Старенькій, звісно, не до снаги втямити усі хитросплетіння домовленостей із МВФ. Їй би дожити віку спокійно. Так не дадуть…
Ігор Гулик
Дайте им спокойно умереть
«Страна стареет», - слышим, когда речь идет о неутешительной демографической ситуации и потребности пенсионной реформы. Но несмотря на это медиа-банальщину, есть еще один не очень презентабельный факт - страна стареет в рефлексиях на проблемы старости, стареет в неспособности адекватно реагировать на потребности пожилых людей.
Они всегда были и, к сожалению, остаются незащищенными перед вызовами времени. Естественно, - рожденным и воспитанным прошлой эпохой, общественно-политической формацией трудно приспособиться к реалиям сегодняшнего дня, ведь то, что происходит в стране, совершенно не вписывается в картину мировосприятия, более того, - противоречит устоявшимся моральным нормам и обычаям. Людям старшего возраста (читай - нашим с вами родителям и дедушкам-бабушкам) иногда кажется диким социальное неравенство капитализма, ведь им пришлось жить в условиях квази-социальной справедливости (пусть это была пресловутая уравниловка, и все же она хотя бы внешне делала всех одинаково бедными, а значит, - равными). Они не воспринимают внезапных взлетов «мажорных» юношей, с осуждением относятся к сказочному богатству даже среднего класса, считая всех и вся «спекулянтами» и проходимцами. Их, к сожалению, не изменишь, но подумаем, стоит ли это делать? Ведь пройдет несколько десятков лет, и нынешние 30 - 40-летние попадут в похожую ситуацию непонимания и неприятия.
Но... Старые и немощные из-за своей же собственной наивности и неприспособленности к новому времени весьма полезны для разного рода политиков. Как «электоральное мясо»... Думаю, все согласятся со мной, что именно пожилые люди делают погоду на выборах, и именно им несколько каденций украинских деятелей должны быть благодарны за свое политическое долголетие. Здесь речь не только о «левых», поскольку именно с ними ассоциируются избирательные симпатии тем, кому за 60. Голоса, купленные гречкой, поллитрой, несколькими десятками гривен удерживали на плаву представителей многих партий, которые щеголяют модерными «идеологиями» и принадлежности к престижным политтусовкам европейской демократии.
Именно на устойчивости взглядов старшего поколения спекулируют те, кто каждые виборы вбивает клин между Востоком и Западом, делит их за дислокацией на баррикадах давно минувших войн, по симпатиям к тем или иным вождей. Это делать довольно просто: ведь старые раны болят до сих пор, и бросить на них щепотку соли не стоит лишних усилий.
...Когда исполнительная служба выносит из квартиры за коммунальные долги телевизор, который «помогал» пенсионерке определиться с выбором и «правильно» проголосовать, это похоже на зловещую фантасмагорию, на театр абсурда, на цинизм государственного уровня. Старушке, конечно, не под силу понять все хитросплетения договоренностей с МВФ. Ей бы дожить спокойно. Так не дадут...
Игорь Гулык