Націоналізм. Перезавантаження?
Ілюстрація: mixednews.ru
У Європі час од часу починають волати про відродження націоналізму. Причому, роблять це із подиву дивною систематичністю, лякаючи пересічного обивателя усілякими негараздами перед наступом сили, що, як видається схожим риторам, зруйнує, перш за все, його добробут і спокій. Так було в Австрії, коли там неждано-негадано виринув у парламентській залі Йорґ Гайдер зі своєю Австрійською партією свободи, історія повторюється, коли у Нідерландах перетягують мотузку валлони та фламандці, в Іспанії гримлять вибухи бомб «баскських сепаратистів», а у Франції серйозно заявляє про свої амбіції донька Ле Пена. Із певних пір євробюрократи та «єврофундаменталісти» з-посеред експертів і політологів знайшли нову «страшилку», на цей раз і в Україні. Парламентський статус ВО «Свобода» дав їм підстави оскаржувати нас у всіх смертних гріхах. Хоча скільки там тієї «свободи» у Верховній Раді…
Як на мене, метологічною помилкою таких апокаліптичних прогнозів є невіглаське або ж умисне замовчування справжніх причин націоналістичної реконкісти на континенті. Усі вони, до прикладу, Ян Техау із Фонду Карнеґі, ладні пояснювати успіхи «правих радикалів» тим, що «довгий період післявоєнної міжнародної солідарності добіг кінця» (цитую за «Тиждень»), «відцентровими тенденціями, що мають місце в сучасній Європі: три межові політичні сили - Велика Британія, Туреччина та Росія - наразі мало тяжіють до її центру і надають перевагу своєму граничному статусу».
Все це так, але, на жаль, не пояснює справжніх причин націоналістичного «перезавантаження». Європейцям важко визнати, що модель ЄС, запропонована його «батьками-засновниками», і його нинішні стратегії суперечать одна одній. Спроби створити якийсь тотально-європейський уряд, зі всіма ознаками суверена (армія, валюта, центробанк, громадянство etc.) викликають справедливі алюзії із комуністичним експериментом в СРСР. Особливо неприйнятними є такі паралелі для «нових європейців»: поляків, чехів, мадярів. Просто у них пам’ять некоротка і нетеоретична:). Це - по-перше.
По-друге, прагнення влаштувати «рай» для аборигенів коштом дешевої робочої сили із відсталих країн (особливо, колишніх колоній деяких членів Унії) спричинило загрозливу дехристиянізацію континенту. Йдеться не про секулярні настрої переважної більшості в урбанізованій Європі, мова про кардинальний перегляд цінностей, звичок, суспільних рефлексів, притаманних досі цьому теренові. Тепер у Великій Британії (!) можна надибати поселення, які живуть фактично за законами шаріату. Звісно, здоровий організм і адекватне сприйняття реальності, притаманне корінним мешканцям, шукає імунітету перед повзучою окупацією, і найлегшим способом загоїти «вавку» є націоналізм.
А назагал ще Нікколо Макіавеллі попереджав, що для того, «аби дізнатися, що має трапитися, достатньо простежити те, що вже було… Так є тому, що всі людські справи робляться людьми, які мали і завжди матимуть одні і ті ж пристрасті, а, отже, незмінно даватимуть одні і ті ж результати».
Тож, гадаю, єврочиновникам та їхнім адептам не варто передчасно нервувати. Все буде так, як має бути. Криза мине, маятник суспільних настроїв знову хитнеться убік лібералів, і про націоналізм згадуватимуть, як про «жахливий сон літньої ночі». До наступної кризи.
Ігор Гулик
Национализм. Перезагрузка
Время от времени в Европе начинают вопить о возрождении национализма. Причем, делают это удавлено и странно, систематично пугая рядового обывателя всевозможными проблемами перед наступлением силы, что, как представляется этим риторам, разрушит, прежде всего, его благополучие и покой. Так было в Австрии, когда нежданно-негаданно вынырнул в парламентском зале Йорг Хайдер со своей Австрийской партией свободы. С той же странной систематичностью история повторяется, когда в Нидерландах перетягивают веревку валлоны и фламандцы, в Испании гремят взрывы бомб «баскских сепаратистов», а во Франции серьезно заявляет о своих амбициях дочь Ле Пена.
С определенного времени евробюрократы и «еврофундаменталисты» из среды экспертов и политологов нашли новую «страшилку», на этот раз и в Украине. Парламентский статус ВО «Свобода» дал им основания обвинять нас во всех смертных грехах. Хотя сколько там этой «свободы» в Верховной Раде ...
Как по мне, то метологической ошибкой апокалиптических прогнозов является невежество или умышленное замалчивание истинных причин националистической реконкисты на континенте. Все они, к примеру, Ян Техау из Фонда Карнеги, готовы объяснять успехи «правых радикалов» тем, что «длинный период послевоенной международной солидарности завершен» (цитирую «Тиждень»), «центробежными тенденциями, которые имеют место в современной Европе: три пограничные политические силы - Великобритания, Турция и Россия - пока мало тяготеют к ее центру и предпочитают свои межевые статусы».
Все это так, но, к сожалению, не объясняет истинных причин националистической «перезагрузки». Европейцам трудно признать, что модель ЕС, предложенная его «отцами-основателями», и его нынешние стратегии противоречат друг другу. Попытки создать некое тотальное европейское правительство, со всеми признаками суверена (армия, валюта центробанк, гражданство etc.) возрождают справедливые аллюзии с коммунистическим экспериментом в СССР. Особенно неприемлемы такие параллели для «новых европейцев»: поляков, чехов, венгров. Просто у них память некороткая и нетеоретическая :). Это - во-первых.
Во-вторых, стремление устроить «рай» для аборигенов за счет дешевой рабочей силы из отсталых стран (особенно бывших колоний некоторых членов Унии) повлекло угрожающую дехристианизацию континента. Речь идет не об секулярных настроениях подавляющего большинства в урбанизированной Европе, речь о кардинальном пересмотре ценностей, привычек, общественных рефлексов, до сих пор присущих этим краям. Теперь в Великобритании (!) можно встретить поселения, живущие фактически по законам шариата. Конечно, здоровый мыслительный организм и адекватное восприятие реальности коренных жителей ищет иммунитета перед ползучей оккупацией, и легким способом залечить «болячку» является национализм.
А в целом еще Никколо Макиавелли предупреждал, что для того, «чтобы узнать, что должно случиться, достаточно проследить за тем, что уже было ... Это потому, что все человеческие дела делаются людьми, которые имели и всегда будут иметь одни и те же страсти, а, следовательно, неизменно давать одни и те же результаты».
Поэтому, думаю, еврочиновникам и их адептам не стоит преждевременно нервничать. Все будет так, как должно быть. Кризис пройдет, маятник общественных настроений снова качнется в сторону либералов, и о национализме будут вспоминать, как о «кошмарном сне в летнюю ночь». К следующему кризису.
Игорь Гулык