Альянс переможених
На тлі титанічних зусиль провідників партій і блоків, які потрапили до парламенту, сформувати нарешті бодай позірну коаліцію, серед галасливої пропагандистської кампанії, яка є супроводом цього процесу, якось губляться інші порухи суспільної думки. Воно, мабуть, природно, адже спільнота, зазвичай, переймається проблемами дня сьогоднішнього, не здаючи собі справи в тому, а що ж нас чекає за гранню завтра.
Поза тим, численна когорта «невдах», яким не поталанило здолати відсотковий бар’єр у жовтні 2014-го, пішли своїм шляхом. «Свобода» спромоглася лише на… пікет через обділеність голосами. Комуністи взагалі мовчать, очікуючи перспективи суду. Вічно незадоволений Гриценко теж не подає голосу.
Натомість поміркованіші могли б розважили, що спільно вони отримали не такий вже й поганий результат - майже 20 відсотків голосів виборців. Ба більше, реальність присутності їхніх висуванців у органах місцевого самоврядування і законодавчих структурах областей після ймовірних місцевих елекцій дає «переможеним» певні важелі впливу на Київ. Тож говорити про беззаперечність перемоги одних і фіаско інших не доводиться...
По-перше, недолугість виборчого законодавства, на яку вже кілька разів натякав президент, обіцяючи у майбутньому поламати систему, дає чималенький простір для різноманітних «торгово-політичних» оборудок. Не секрет, що чимало середовищ, які опинилися за облавком парламенту, виникли і функціонували у режимі технологічних проектів поважніших гравців. Здобувши таку-сяку підтримку серед електоральних мас, деякі з них переросли статус «дублерів» і тепер матимуть кілька років для самостійної гри у позапарламентському просторі. Однак при цьому використовуватимуть своїх «граючих тренерів», лобіюючи ті чи інші законопроекти, проштовхуючи на вакантні місця своїх. Звична практика для нормальних демократій. Для «невдах» не обов’язково виряджатися у шати опозиції, іноді вони їм лише на шкоду, позаяк бізнесові інтереси змушують дмухати навіть на холодне.
По-друге, на Печерських пагорбах знову заговорили про нагальність адміністративно-територіальної реформи. Вочевидь, майбутній «Безсмертний» зважатиме на настрої та ідеї провінційних колег, серед яких, як вже зауважено, чимало представників позапарламентських сил. Отже, і тут аутсайдери матимуть шанси для самореалізації, не загубляться серед маргінезу, реально впливатимуть на ситуацію в країні.
І по-третє, мабуть, найважливіше. Про кволість і дитинність громадянського суспільства в Україні вже говорено і писано немало. На його «памперси» кинуто чималі гроші, зазвичай, іноземних грантодавців. Втім, лише кілька проектів можна вважати успішними, інші ж переважно животіють або «переставилися», з’ївши купу доларів. Ачей же не партіям, які не здолали парламентську планку, зате послуговуються довірою більш-менш окреслених категорій громадян, спробувати реалізувати себе у царині мобілізації цих ресурсів? За вітчизняний таки кошт.
Цілком ймовірно, що альянс переможених стане початком нової переструктуризації суспільства. Позаяк у ньому представлено усі барви ідеологічного спектру, то цілком можна очікувати на консолідацію «кавових», «диванних» клубів за інтересами у поважніші організації. Можливо, саме у наразі розділеному таборі аутсайдерів, коли випаруються емоції і розчарування від поразки, виокремиться і сконсолідується потуга, яка зможе конкурувати з нинішніми монстрами через п’ять років?
Ігор Гулик
Альянс побежденных
На фоне титанических усилий лидеров партий и блоков, попавших в парламент, в деле формирования хоть какой-то коалиции, среди шумной пропагандистской кампании, сопровождающей этот процесс, как-то теряются другие движения общественной мысли. Оно, пожалуй, естественно, ведь общество обычно занимается проблемами дня сегодняшнего, не отдавая себе отчета в том, а что же нас ждет за гранью завтра.
Помимо того, многочисленная когорта «неудачников», которым не повезло преодолеть процентный барьер в октябре 2014 го, пошли своим путем. «Свобода» смогла организовать всего лишь... пикет из-за обделенности голосами. Коммунисты вообще молчат, ожидая перспективы суда. Вечно недовольный Гриценко тоже не подает голоса.
Зато умеренные из аутсайдеров могли бы подумать, что вместе они получили не такой уже плохой результат - почти 20 процентов голосов избирателей. Более того, реальность присутствия их выдвиженцев в органах местного самоуправления и законодательных структурах областей после вероятных местных элекций дает «побежденным» определенные рычаги воздействия на Киев. Поэтому говорить о бесспорности победы одних и фиаско других не приходится...
Во-первых, несостоятельность избирательного законодательства, на которую уже несколько раз намекал президент, обещая в будущем сломать систему, дает немалый простор для разнообразных «торгово-политических» сделок. Не секрет, что многие политические силы, оказавшиеся за бортом парламента, возникли и функционировали в режиме технологических проектов игроков помощнее. Получив некую поддержку среди электоральных масс, некоторые из них переросли статус «дублеров» и теперь получили несколько лет для самостоятельной игры в внепарламентском пространстве. И при этом использовать своих «играющих тренеров», лоббируя те или иные законопроекты, проталкивая на вакантные места своих. Обычная практика для нормальных демократий. Для «неудачников» не обязательно рядиться в одежды оппозиции, иногда они им только во вред, поскольку бизнес-интересы заставляют дуть даже на холодное.
Во-вторых, на Печерских холмах снова заговорили о необходимости административно-территориальной реформы. Очевидно, будущий «Бессмертный» будет учитывать настроения и идеи провинциальных коллег, среди которых, как уже отмечено, многие представители внепарламентских сил. Следовательно, и здесь аутсайдеры получат шансы для самореализации, а не затеряются на маргинесе, реально влияя на ситуацию в стране.
И в-третьих, пожалуй, самое важное. О слабости и невзрослости гражданского общества в Украине уже говорено и писано немало. На его «памперсы» брошены немалые деньги, как правило, иностранных грантодателей. Впрочем, лишь несколько проектов можно считать успешными, остальные преимущественно прозябают или уже «переставились», сожрав кучу долларов. Почему бы партиям, не преодолевшим парламентскую планку, зато пользующимся доверием более или менее определенных категорий граждан, не попробовать реализовать себя в области мобилизации этих ресурсов? За государственный же счет.
Вполне вероятно, что альянс побежденных станет началом реструктуризации общества. Так как в нем представлены все краски идеологического спектра, то вполне можно ожидать консолидацию «кофейных», «диванных» клубов по интересам в организации посолиднее. Возможно, именно в настоящее время в разделенном лагере аутсайдеров, когда испарятся эмоции и разочарование от поражения, найдется и консолидируется сила, которая сможет конкурировать с нынешними монстрами через пять лет?
Игорь Гулык