Земні небожителі
Ілюстрація: vgolos.com.ua
«Держава, позбавлена правосуддя,
є нічим іншим, лише зграєю розбійників»
Блаженний Августин
Коли мені, на мої втомлені вуха починають вішати локшину про те, що кожен, навіть найупосліджений громадянин України може захистити свій інтерес чи своє право у суді, я вимикаю рецептори слуху, аби втриматися від злослів’я. Якщо за «розвинутого соціалізму» життєвою мудрістю найвищого ґатунку була фраза, що, мовляв, лікуватися задурно - значить дурно лікуватися, то тепер вона вимагає певної корекції у правовому аспекті. Тепер, навіть маючи кошти, навіть вдаючись до протиправних, з точки зору антикорупційного законодавства, дій, як от підкуп судді, не варто розраховувати на перемогу у юридичному конфлікті. Бо ваш опонент може диспонувати значно більшими грошима, або ж мати надійні зв’язки у владних кабінетах, дзвінок з яких до районного суду важить набагато більше, ніж дух і літера закону.
Це, так би мовити, у побутовому випадку. Якщо ж ви вирішили судитися з владою, то телефон працюватиме у зворотньому керунку. Як свідчить досвід деяких наших суддів, вони не ухвалюватимуть рішення, попередньо не порадившись з чиновником, вчинки якого є предметом позову.
Служителі Феміди уповні можуть вважати себе небожителями, оскільки часто від їхнього рішення залежить не тільки доля того чи іншого суб’єкта, але й загальний клімат у державі. Власне, коли йдеться про з’ясування стосунків між важковаговиками політичного рингу, то уявіть собі ступінь самооцінки якогось провінційного стряпчого, коли йому до рук потрапляє позов про нелегітимність, скажімо, Закону про Кабмін. Ясна річ, наш гачкотворець не демонструватиме пихи перед замовниками заздалегідь узгодженого рішення, але уявіть, з яким апломбом і якою ногою він відчинятиме двері до тамтешніх князьків!
П’єр Манан зауважує, що "закон - це чистий людський витвір, що є найчіткішим чином зовнішнім щодо кожного, він не змінюється, не стежить за індивідуальними атомами, він обмежує їх у своєму русі, щоб гарантувати їм мирне співіснування". Це з царини фантастики витонченого ліберала, проте сентенція про «чисто людський витвір» акурат годиться для означення суб’єктивності і приватної мотивації рішень, що їх ухвалюють наші судді.
Натомість оця «приватність», заангажованість перекреслюють основний принцип демократії, - «моя свобода закінчується там, де починається твоя свобода», - провокують конфлікти, що аж ніяк не уписуються у формулу «гарантій мирного співіснування». Втім, а чи зацікавлений хтось з владної еліти у порозумінні різних суспільних середовищ, адже «правити поділяючи» є дуже комфортно і дає широке поле для маневру?
Легко бути розумником у країні, де, либонь, половина повносправних мешканців в очі не бачили Конституції. Чудово розводитися про потребу її змін перед публікою, значна частина якої досі не усвідомила, що такі питання мала б вирішувати вона, а не ті, хто прагне підрихтувати Основний закон на потребу часу і посаді. Зручно і безпечно послуговуватися принципом: «Друзям все, ворогам - закон», особливо за умови, коли поняття «приятелів» і «супротивників» відносні.
Ігор Гулик
Земные небожители
«Государство, лишенное правосудия,
является ничем иным, только шайкой разбойников»
Блаженный Августин
Когда мне, на мои уставшие уши начинают вешать лапшу о том, что каждый, даже самый ущемленный гражданин Украины может защитить свой интерес или свое право в суде, я выключаю рецепторы слуха, чтобы удержаться от злословия. Если за «развитого социализма» испытанной жизненной мудростью была фраза, что, мол, лечиться даром - значит даром лечиться, то теперь она требует определенной коррекции в правовом аспекте. Теперь, даже имея средства, даже прибегая к противоправным, с точки зрения антикоррупционного законодательства, действиям, вроде подкупа судьи, не стоит рассчитывать на победу в юридическом конфликте. Потому что ваш оппонент может располагать значительно большими деньгами, или иметь надежные связи во властных кабинетах, звонок из которых в районный суд весит гораздо больше, чем дух и буква закона.
Это, так сказать, в бытовом смысле. Если же вы решили судиться с властью, то телефон будет работать в обратном направлении. Как показывает опыт некоторых наших судей, они не принимают решений, предварительно не посоветовавшись с чиновником, поступки которого является предметом иска.
Служители Фемиды вполне могут считать себя небожителями, поскольку часто от их решения зависит не только судьба того или иного субъекта, но и общий климат в государстве. Собственно, когда речь идет о выяснении отношений между тяжеловесами политического ринга, то представьте себе степень самооценки какого-то провинциального стряпчего, когда ему в руки попадает иск о нелегитимности, скажем, Закона о Кабмине. Конечно, наш крючкотворец не насмелится демонстрировать гордости перед заказчиками заранее согласованного решения, но представьте, с каким апломбом и какой ногой он будет открывать двери в офисы местных князьков!
Пьер Манан замечает, что "закон - этот чистый человеческий плод, который самым четким четким образом есть внешним относительно каждому, он не меняется, не следит за индивидуальными атомами, он ограничивает их в своем движении, чтобы гарантировать им мирное сосуществование". Это из области фантастики изящного либерала, однако сентенция о «чисто человеческом плоде» вполне годится для определения субъективности и частной мотивации решений, которые принимают наши судьи.
Зато эта «приватность», ангажированность перечеркивают основной принцип демократии - «моя свобода заканчивается там, где начинается твоя свобода», - провоцирует конфликты, отнюдь не вписывается в формулу «гарантий мирного сосуществования». Впрочем, а заинтересован ли кто-то из властной элиты в понимании различных общественных групп, ведь «править разделяя» очень комфортно и дает широкое поле для маневра?
Легко быть умником в стране, где, вероятно, половина граждан в глаза не видели Конституции. Прекрасно рассуждать о необходимости ее изменений перед публикой, значительная часть которой до сих пор не осознала, что такие вопросы должна решать она, а не те, кто стремится подправить Основной закон, исходя из потребностей времени и должности. Удобно и безопасно пользоваться принципом: «Друзьям все, врагам - закон», особенно в условиях, когда понятие «приятелей» и «противников» относительны.
Игорь Гулык