Войовнича термінологія
Плутанина в усталених термінах та підміна понять - трюк, до якого вдаються демагоги й невігласи. Що вдієш: чомусь саме такі персонажі в Україні набувають повноважень керувати гуманітарною цариною. Політична історія, чи то пак, історична політика стала цілком прийнятним інструментом саме демагогів. Якщо недавно ми мали очевидний крен в один бік, - і це презентували як процес самоідентифікації нації, - то нині спостерігаємо бездумну „реконкісту”, яка власне заперечує самоідентифікацію і нівелює усталені в світі поняття, перетворюючи вітчизняну науку в примітивний інструмент політики.
Усе сказане - до ініціативи Дм. Табачніка і Ко наново переписати підручники, відсунувши термін „Друга світова війна” на другий план, коли йдеться про німецько-радянську бойню 1941-1945 років.
Однак проблема полягає в тому, що цим недолугим жестом ми викреслюємо зі своєї історії не кілька, а кільканадцять років. Адже Україна, по суті, стала ареною Другої світової війни 1939-го, коли гітлерівський та сталінський режими, уклавши пакт Молотова-Рібентроппа, поділили Польщу, уможлививши „возз’єднання”. Схожа містифікація назв прикриває тему співпраці СРСР та нацистської Німеччини, звірства НКВС у Галичині 41-го, а також (що дуже важливо для сусідів) ставить питання про Катинь. Адже, скажіть, звідки взялися у радянському полоні польські офіцери?
Далі - більше. Так, для головних країн-учасниць Другої світової війни бої завершилися капітуляцією Японії. Але хіба серед солдат Далекосхідного військового округу не було українців? Були, причому, у ролі гарматного м’яса, оскільки чи не основним контингентом там виступала необстріляна молодь із тієї ж таки Галичини.
І ще. Гадаю, рано чи пізно світ визнає УПА воюючою стороною у Другій світовій війні, і таким чином погодиться із тим, що ця війна тривала значно довше, до кінця 50-х років минулого століття. До прикладу, у моєму рідному селі останній схрон опору знищено... 1961 року. Чи була ця невизнана війна вітчизняною для українців? Однозначно - так. Чи була вона продовженням Другої світової? Теж так, оскільки у ній брав участь СРСР, у ролі переможця над Німеччиною, але не звитяжця над українцями...
А якщо згадати, скільки українців воювало у лавах національних спротивів Франції, Італії, скільки їх лягло під час висадки союзників у Нормандії і на полях Європи, то стане цілком очевидним, що для нас ця війна таки була Другою світовою.
А сусіди... Хай називають її, як забажають. Адже вони вже переписали на захцянку Сталіна свою історію ще 1943-го, перейменувавши „Вторую Отєчєственную” у „Вєлікую...”. І досі послуговуються винаходом „вождя”.
Ігор Гулик
Путаница в терминах
Путаница в устоявшихся терминах и подмена понятий - трюк, к которому прибегают демагоги и невежды. Что поделаешь: почему-то именно такие персонажи в Украине пользуются полномочиями руководства гуманитарной сферой. Политическая история, или же историческая политика стала вполне приемлемым инструментом именно у демагогов. Если недавно мы имели очевидный крен в одну сторону, - и это презентовали как процесс самоидентификации нации, - то сейчас наблюдаем бездумную "реконкисту", которая собственно отрицает самоидентификацию и нивелирует устоявшиеся в мире понятия, превращая отечественную науку в примитивный инструмент политики.
Все сказанное - к инициативе Дм. Табачника и Ко заново переписать учебники, отодвинув термин "Вторая мировая война" на второй план, когда речь идет о немецко-советской бойне 1941-1945 годов.
Однако проблема заключается в том, что этим бестолковым жестом мы вычеркиваем из истории не несколько, а полутора десяток лет. Ведь Украина, по сути, стала ареной Второй мировой войны в 1939-м, когда гитлеровский и сталинский режимы, заключив пакт Молотова-Рибентроппа поделили Польшу, открыв путь к "воссоединению". Похожая мистификация названий прикрывает тему сотрудничества СССР и нацистской Германии, зверства НКВД в Галичине 41-го, а также (что очень важно для соседей) ставит вопрос о Катыни. Ведь скажите, откуда взялись в советском плену польские офицеры?
Дальше - больше. Для ведущих стран-участниц Второй мировой войны бои завершились капитуляцией Японии. Но разве среди солдат Дальневосточного военного округа не было украинцев? Были, причем, в качестве пушечного мяса, поскольку едва ли не основным контингентом там выступала необстрелянная молодежь из той же Галичины.
И еще. Думаю, рано или поздно мир признает УПА воюющей стороной во Второй мировой войне, и таким образом согласится с тем, что эта война продолжалась значительно дольше, до конца 50-х годов прошлого века. К примеру, в моем родном селе последний схрон сопротивления уничтожено ... в 1961 году. Была ли эта непризнанная война отечественной для украинского? Однозначно - да. Была ли она продолжением Второй мировой? Тоже так, потому что в ней участвовал СССР, в качестве победителя над Германией, но не победителя над украинцами...
А если вспомнить, сколько украинцев воевало в рядах национальных сопротивлений Франции, Италии, сколько их легло во время высадки союзников в Нормандии и на полях Европы, то станет вполне очевидным, что для нас эта война все-таки была Второй мировой.
А соседи... Пусть называют ее, как пожелают. Ведь они уже переписали после прихоти Сталина свою историю еще в 1943-м, переименовав "Вторую Отечественную" в "Великую...". До сих пор пользуются изобретением "вождя".
Игорь Гулык
Усе сказане - до ініціативи Дм. Табачніка і Ко наново переписати підручники, відсунувши термін „Друга світова війна” на другий план, коли йдеться про німецько-радянську бойню 1941-1945 років.
Однак проблема полягає в тому, що цим недолугим жестом ми викреслюємо зі своєї історії не кілька, а кільканадцять років. Адже Україна, по суті, стала ареною Другої світової війни 1939-го, коли гітлерівський та сталінський режими, уклавши пакт Молотова-Рібентроппа, поділили Польщу, уможлививши „возз’єднання”. Схожа містифікація назв прикриває тему співпраці СРСР та нацистської Німеччини, звірства НКВС у Галичині 41-го, а також (що дуже важливо для сусідів) ставить питання про Катинь. Адже, скажіть, звідки взялися у радянському полоні польські офіцери?
Далі - більше. Так, для головних країн-учасниць Другої світової війни бої завершилися капітуляцією Японії. Але хіба серед солдат Далекосхідного військового округу не було українців? Були, причому, у ролі гарматного м’яса, оскільки чи не основним контингентом там виступала необстріляна молодь із тієї ж таки Галичини.
І ще. Гадаю, рано чи пізно світ визнає УПА воюючою стороною у Другій світовій війні, і таким чином погодиться із тим, що ця війна тривала значно довше, до кінця 50-х років минулого століття. До прикладу, у моєму рідному селі останній схрон опору знищено... 1961 року. Чи була ця невизнана війна вітчизняною для українців? Однозначно - так. Чи була вона продовженням Другої світової? Теж так, оскільки у ній брав участь СРСР, у ролі переможця над Німеччиною, але не звитяжця над українцями...
А якщо згадати, скільки українців воювало у лавах національних спротивів Франції, Італії, скільки їх лягло під час висадки союзників у Нормандії і на полях Європи, то стане цілком очевидним, що для нас ця війна таки була Другою світовою.
А сусіди... Хай називають її, як забажають. Адже вони вже переписали на захцянку Сталіна свою історію ще 1943-го, перейменувавши „Вторую Отєчєственную” у „Вєлікую...”. І досі послуговуються винаходом „вождя”.
Ігор Гулик
Путаница в терминах
Путаница в устоявшихся терминах и подмена понятий - трюк, к которому прибегают демагоги и невежды. Что поделаешь: почему-то именно такие персонажи в Украине пользуются полномочиями руководства гуманитарной сферой. Политическая история, или же историческая политика стала вполне приемлемым инструментом именно у демагогов. Если недавно мы имели очевидный крен в одну сторону, - и это презентовали как процесс самоидентификации нации, - то сейчас наблюдаем бездумную "реконкисту", которая собственно отрицает самоидентификацию и нивелирует устоявшиеся в мире понятия, превращая отечественную науку в примитивный инструмент политики.
Все сказанное - к инициативе Дм. Табачника и Ко заново переписать учебники, отодвинув термин "Вторая мировая война" на второй план, когда речь идет о немецко-советской бойне 1941-1945 годов.
Однако проблема заключается в том, что этим бестолковым жестом мы вычеркиваем из истории не несколько, а полутора десяток лет. Ведь Украина, по сути, стала ареной Второй мировой войны в 1939-м, когда гитлеровский и сталинский режимы, заключив пакт Молотова-Рибентроппа поделили Польшу, открыв путь к "воссоединению". Похожая мистификация названий прикрывает тему сотрудничества СССР и нацистской Германии, зверства НКВД в Галичине 41-го, а также (что очень важно для соседей) ставит вопрос о Катыни. Ведь скажите, откуда взялись в советском плену польские офицеры?
Дальше - больше. Для ведущих стран-участниц Второй мировой войны бои завершились капитуляцией Японии. Но разве среди солдат Дальневосточного военного округа не было украинцев? Были, причем, в качестве пушечного мяса, поскольку едва ли не основным контингентом там выступала необстрелянная молодежь из той же Галичины.
И еще. Думаю, рано или поздно мир признает УПА воюющей стороной во Второй мировой войне, и таким образом согласится с тем, что эта война продолжалась значительно дольше, до конца 50-х годов прошлого века. К примеру, в моем родном селе последний схрон сопротивления уничтожено ... в 1961 году. Была ли эта непризнанная война отечественной для украинского? Однозначно - да. Была ли она продолжением Второй мировой? Тоже так, потому что в ней участвовал СССР, в качестве победителя над Германией, но не победителя над украинцами...
А если вспомнить, сколько украинцев воевало в рядах национальных сопротивлений Франции, Италии, сколько их легло во время высадки союзников в Нормандии и на полях Европы, то станет вполне очевидным, что для нас эта война все-таки была Второй мировой.
А соседи... Пусть называют ее, как пожелают. Ведь они уже переписали после прихоти Сталина свою историю еще в 1943-м, переименовав "Вторую Отечественную" в "Великую...". До сих пор пользуются изобретением "вождя".
Игорь Гулык