Августин і маніхейство

[ihorburdyak]

Перечитуючи Августинову “Сповідь”, звернув уваги на особливості критики маніхейства. Ще за часів безпосередньої приналежності до маніхейської секти Августин мав до неї скепсис через те, що її учасники поєднували чванливість зі звичайним науковим невіглаством. Характерний пасаж про Фауста: “Я поставив йому кілька запитань, які мене дуже непокоїли, і переконався, що він не має уявлення про вільні науки”. Маніхеї були такими собі “гуманітаріями”, які під маркою “таємних знань” просто продукували одну дурницю за іншою, не обтяжуючи себе ні внутрішнім логічним узгодженням власних видумок, ні їхнім узгодженням із даними позитивної науки. Це створює ще одну підставу порівнювати пізньоантичних гностиків та маніхеїв із сучасними культурними марксистами (ЛГБТ, фемінізм, “антирасизм”). Та сама чванливість, “елітарність” і байдужість до логічної послідовності та позитивних наукових знань.

Джерело .