Table games: Fearsome Floors
Fearsome Floors - цікава гра про підземелля, з якого потрібно вивести свою групу людей так, щоб їх не переловив монстр, який там живе. Тривалість гри близько години, кількість гравців - до 7.
Гравці отримують по 4 фішки людей. Хто першим виведе трьох з підземелля, той виграв. Якщо гравців від 5 до 7, то фішок у них лише по 3, і вивести потрібно двох.
Гравці стартують від входу і повинні добратись до виходу в протилежному кінці, рухаючись клітинками ігрового поля. Кожна фішка має нанесені на ній цифри з двох боків - вони означають, скільки клітинок вона може пройти у свій хід. Сума їх завжди 7. Наприклад, хтось може пройти 3 клітинки, в кінці ходу фішка перевертається, а отже наступного ходу вона зможе пройти 4 клітинки. А потім знову 3. Інша фішка буде мати 5 і 2, ще одна 1 і 6. Можна також у свій хід зовсім не ходити якимись фішками, або ж пройти меншу кількість клітинок. Але обов’язково потрібно її перевернути. Одна стороні фішок кольорова, інша - чорно-біла, щоб розрізняти, які вже перевернуті. Тобто, один хід всі роблять кольоровою стороною, наступний хід - чорно-білою.
Все просто. Але у підземеллі бродить монстр. І якщо для фішок точно відомо, як далеко вони зайдуть наступним ходом, та й не тільки наступним, то хід монстра завжди під питанням. Його ходи витягуються з перетасованої колоди і можуть бути від 5 до 10 клітинок, а також супер-ходи до першої або ж навіть двох зловлених фішок (але все ж не більше 20 клітинок).
Колода його ходів досить невелика. Поки вона не закінчиться перший раз, монстр лише грається з людьми - зловлена фішка повертається на початок і може спробувати вийти з підземелля знову. Якщо ж колода ходів монстра використовується повторно, фішки з’їдаються назовсім. Коли колода закінчується вдруге, підземелля закривається - це кінець гри: всі, хто ще не вийшов, вже й не вийдуть.
Поведінка монстра специфічна, за рахунок чого його вдається у більшості випадків уникнути. Монстр дивиться лише прямо перед собою і в обидва боки. Не навкіс, і не назад. Він це робить щоразу, коли змінює клітинку. Якщо він нікого не бачить, то продовжує йти прямо. Якщо когось бачить, повертається і рухається в його бік. Не забуваючи при цьому дивитися в сторони далі. А раптом хтось буде ще ближче - тоді монстр поверне до нього. Він завжди йде до найближчої фішки. Оскільки монстр тупуватий, то з двох фішок, що знаходяться на одній відстані, він вибере завжди ту, яка попереду нього. А якщо дві фішки на однаковій відстані з боків, він піде вперед, не повернувши до жодної, бо йому дуже складно прийняти рішення. Ну, тупий він, тупий. А ще у монстра є секрет - він телепортується з стіни в стіну, тобто, дійшовши до кінця підземелля, він просто з’явиться десь в протилежному його кінці (на стінах є відповідні позначки). Гравці цього робити не можуть.
Крім фішок і монстра на полі є камені і калюжі. Все, що потрапляє на калюжу, просто ковзає до її кінця - вся калюжа проходиться за один крок. За камені ж можна ховатися, а також їх можна пересовувати (не більше одного, і лише за умови, що нічого не знаходиться позаду нього). Монстр же камені може сунути перед собою в будь-якій кількості, а, досунувши їх до стіни, просто розчавить - камені зникнуть з поля. Якщо каменем до стіни причавило фішку, вважається, що монстр її упіймав.
Калюжі, камені і поведінка монстра - на цьому й побудована гра. Ну, а ще на тому, що зроблять гравці. Хтось когось підставить, хтось ризикне і помчить вперед, сподіваючись, що монстру випаде короткий хід, а ще хтось буде повільно повзти, прораховуючи ходи монстра аж до 20 кроків.
Щоб урізноманітнити гру, в комплекті відразу є все для ускладненої версії. На поле викладаються дві пари телепортів, якими може користуватись лише монстр, частина каменів перетворюється на кристали, крізь які монстр може бачити, а ще частина - на поворотні та розворотні камені, які діють лише на монстра.
Ось така гра. Одна з улюблених в нас. А більше деталей щодо процесу можна знайти в правилах.
Гравці отримують по 4 фішки людей. Хто першим виведе трьох з підземелля, той виграв. Якщо гравців від 5 до 7, то фішок у них лише по 3, і вивести потрібно двох.
Гравці стартують від входу і повинні добратись до виходу в протилежному кінці, рухаючись клітинками ігрового поля. Кожна фішка має нанесені на ній цифри з двох боків - вони означають, скільки клітинок вона може пройти у свій хід. Сума їх завжди 7. Наприклад, хтось може пройти 3 клітинки, в кінці ходу фішка перевертається, а отже наступного ходу вона зможе пройти 4 клітинки. А потім знову 3. Інша фішка буде мати 5 і 2, ще одна 1 і 6. Можна також у свій хід зовсім не ходити якимись фішками, або ж пройти меншу кількість клітинок. Але обов’язково потрібно її перевернути. Одна стороні фішок кольорова, інша - чорно-біла, щоб розрізняти, які вже перевернуті. Тобто, один хід всі роблять кольоровою стороною, наступний хід - чорно-білою.
Все просто. Але у підземеллі бродить монстр. І якщо для фішок точно відомо, як далеко вони зайдуть наступним ходом, та й не тільки наступним, то хід монстра завжди під питанням. Його ходи витягуються з перетасованої колоди і можуть бути від 5 до 10 клітинок, а також супер-ходи до першої або ж навіть двох зловлених фішок (але все ж не більше 20 клітинок).
Колода його ходів досить невелика. Поки вона не закінчиться перший раз, монстр лише грається з людьми - зловлена фішка повертається на початок і може спробувати вийти з підземелля знову. Якщо ж колода ходів монстра використовується повторно, фішки з’їдаються назовсім. Коли колода закінчується вдруге, підземелля закривається - це кінець гри: всі, хто ще не вийшов, вже й не вийдуть.
Поведінка монстра специфічна, за рахунок чого його вдається у більшості випадків уникнути. Монстр дивиться лише прямо перед собою і в обидва боки. Не навкіс, і не назад. Він це робить щоразу, коли змінює клітинку. Якщо він нікого не бачить, то продовжує йти прямо. Якщо когось бачить, повертається і рухається в його бік. Не забуваючи при цьому дивитися в сторони далі. А раптом хтось буде ще ближче - тоді монстр поверне до нього. Він завжди йде до найближчої фішки. Оскільки монстр тупуватий, то з двох фішок, що знаходяться на одній відстані, він вибере завжди ту, яка попереду нього. А якщо дві фішки на однаковій відстані з боків, він піде вперед, не повернувши до жодної, бо йому дуже складно прийняти рішення. Ну, тупий він, тупий. А ще у монстра є секрет - він телепортується з стіни в стіну, тобто, дійшовши до кінця підземелля, він просто з’явиться десь в протилежному його кінці (на стінах є відповідні позначки). Гравці цього робити не можуть.
Крім фішок і монстра на полі є камені і калюжі. Все, що потрапляє на калюжу, просто ковзає до її кінця - вся калюжа проходиться за один крок. За камені ж можна ховатися, а також їх можна пересовувати (не більше одного, і лише за умови, що нічого не знаходиться позаду нього). Монстр же камені може сунути перед собою в будь-якій кількості, а, досунувши їх до стіни, просто розчавить - камені зникнуть з поля. Якщо каменем до стіни причавило фішку, вважається, що монстр її упіймав.
Калюжі, камені і поведінка монстра - на цьому й побудована гра. Ну, а ще на тому, що зроблять гравці. Хтось когось підставить, хтось ризикне і помчить вперед, сподіваючись, що монстру випаде короткий хід, а ще хтось буде повільно повзти, прораховуючи ходи монстра аж до 20 кроків.
Щоб урізноманітнити гру, в комплекті відразу є все для ускладненої версії. На поле викладаються дві пари телепортів, якими може користуватись лише монстр, частина каменів перетворюється на кристали, крізь які монстр може бачити, а ще частина - на поворотні та розворотні камені, які діють лише на монстра.
Ось така гра. Одна з улюблених в нас. А більше деталей щодо процесу можна знайти в правилах.