Nov 10, 2013 20:39
Неправда, коли кажуть «море живе». Насправді саме життя є підвидом моря. Коли шторм, то неправильно казати, що море гнівається, чи що океан розлютився. Насправді кілометри водної товщі перебувають у льодяному спокої, і навіть 12-бальний шторм є лише непомітним мерехтінням на поверхні. 10, 20, 50 метрів хвиль - це дрібниці, знизу непорушним оком дивляться кілометри глибини; нота, що вони її співають - протяжна і незмінна протягом тисячоліть.
Лише тут, на суші, ми пізнали, що є життя і не-життя. Це тут, на суші, є тепле тіло і навколо нього - порожнеча, майже вакуум, заповнений молекулами газу. У морі ж межа між тілом і навколишньою матерією умовна. По обидві сторони від шкіри тамтешніх мешканців - солонувата рідина, з одного боку - як у тюремних камерах, вона ув’язнена у клітинах, з іншого - у вільному, нестримному потоці, обіймає планету з усіх сторін, навіки у неї закоханий океан.