Она сказала: "Никогда мы не будем братьями"
Поетеса Анастасія Дмитрук, яка своїми влучними віршами вразила усіх на Євромайдані, запевняє - Революція Гідності допомогла змінити колишні цінності та принципи. Так внаслідок внутрішньої боротьби з’явилося вражаюче «Никогда мы не будем братьями», а на поетичній карті України - нове та абсолютно щире ім’я.
Про це говорили на зустрічі бійців АТО із Анастасією Дмитрук у Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій, передає кореспондент ІА ZIK.
Вірш «Никогда мы не будем братьями», каже поетеса, виник майже спонтанно у час найважчих подій на Майдані - розстрілів. Тоді, однієї ночі, дівчина не витримала «концентрату емоцій та переживань», який врешті-решт перетворився у новий вірш.
Одразу після створення твір «почав жити своїм життям» у соцмережах: з нього робили перепости тисячі небайдужих, щоб підтримати активістів. Згодом, на прохання спільноти Євромайдану у Facebook дівчина записала вірш на відео, і це відео мало величезний успіх: набрав декілька мільйонів переглядів на Youtube.
Зрештою, як зазначає пані Дмитрук, не усі друзі сприйняли її громадянську позицію. «Час все показав: хтось пішов із мого життя; а ті, хто завітали через творчість, - залишилися», - з усмішкою сказала поетеса.
Та з погрозами все ж довелось зіткнутись, однак все закінчилось на словах.
Зараз Анастасія Дмитрук не покинула свої ідеї: дівчина неодноразово зустрічалася та допомагала бійцям, організовувала поетичні читання у госпіталях, військових частинах, полігонах. Усе це допомагає надихає та вимагає продовжувати творчість.
Особливо вразила, каже поетеса, її поїздка у Маріуполь, де вдалося побачити ситуацію зсередини.
«Я дуже хотіла наблизитися до найважливішого, що відбувалося в країні. Усе це серйозно надихає. Якось після поїздки навіть гостріше починаєш сприймати життя. І просто вражає мужність людей, які навіть в жахливих умовах війни продовжують жити. Вони ходять на творчі вечори, гуляють у парках з дітьми - тобто намагаються жити».
Зрештою, після таких пережитих моментів і прийшов час створювати нову книгу. Анастасія Дмитрук видаватиметься вже вдруге - «Це твоя і моя війна», нова книга авторки, продемонструє свою внутрішню боротьбу після подій на майдані, надихнувшись подвигами українських військових.
Тут, за словами жінки, без експериментів теж не обійдеться: поміж громадянської лірики читачі зможуть побачити есе і навіть казочку. Серед усього будуть й історії про героїв війни, з якими поетеса зустрічалася в процесі своєї діяльності.
Презентують нову книгу вже цьогоріч у вересні на 24 «Форумі видавців у Львові», який поетеса обов’язково обіцяє відвідати. А до того часу - лише творити і творити.
Нижче ZIK публікує текст знаменитого вірша.
«Никогда мы не будем братьями
Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными,
нам не стать с вами даже сводными.
Вы себя окрестили старшими,
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы - огромные, мы - великие.
А вы жмёте, всё вы маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля - слово, вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.
У вас дома молчанье - золото,
а у нас жгут коктейли Молотова.
А у нас зато кровь горячая.
Что ж вы нам за родня незрячая?
А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми,
все у снайперов под прицелами.
Нас КОТы на колени ставили,
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся,
они кровью своей умоются.
Вам шлют новые указания,
а у нас тут огни восстания.
У вас царь, у нас - демократия!
Никогда мы не будем братьями.
Читайте більше тут: http://zik.ua/news/2017/04/13/nykogda_mi_ne_budem_bratyamy_poetesa_rozpovila_pro_svoyu_dolyu_pislya_1079307