Про аріїв
Вчора змушений був читати міні лекцію на цю тему матері. Вирішив, що оскільки деякі помилки дуже глибоко вкорінені, то слід вказувати, що це таки помилки. Це так передмова, а тепер власне тема - слов’яни не арії й ніколи ними не були. Власне друга половина твердження це основа для першої.
Отже по-порядку, є такий штучний термін індоєвропейці на означення спільноти народів, що говорять спорідненими мовами. Є таке поняття як праіндоєвропейці, себто та спільнота, що гіпотетично існувала кілька тисяч років тому і говорила тою мовою (чи сукупністю споріднених говірок для пуристів) від якої й розвинулися усі ті мови якими зараз говорить половина людства. В науковій літературі ототожнення понять індо-європеці та арії (чи по іншому арійці) неактуальне після ХІХ століття. А тепер подивимося звідки узялася ця назва і чому стала актуальною. Отже в ХІХ столітті в лінгвістиці сталася справжня революція, більше того відкриття яке вплинуло на погляди людства взагалі, а саме відкрили саме існування великих родин мов, причому мов зовсім різних народів, на перший погляд ніяк не пов’язаних. Чому це вплинуло? Дуже просто, бо люди раптом зрозуміли, що в них є родичі нехай і далекі. В ті часи одним з головних об’єктів вивчення був санскрит - найдавніша з на той час відомих індоевропейських мов. Санскритові пощастило, мало того що він давній, та ще найдавніші та найархачніші твори це не якісь там бухгалтерські документи і не залишки надписів, а Веди - повноцінні літературні твори, причому написані гарною, багатою та образною мовою. Оскільки санскрит був явно архаічнішим та старшим за інші індоєвропейські мови то склалося масове уявлення ніби то він до певної міри «прамова». Санскрит набув неабиякого престижу який зберіг і досі, не даремно так люблять наводити приклади співпадіння чи подоби слів з аналогічними у санскриті. Насправді санскрит ніяка не прамова, а міжплемінний жрецький суржик, чи пак прадавня штучна літературна мова, свідомо унормована і збережена в архаїчному варіанті. Але ось вже понад сто років любителі різних народів порівнюють свої мови з санскритом як бідні родичі наголошують на тому що рідня знаменитості.
Народ про який говориться у ведах мав самоназву арії. Підкреслюю - самоназву. В масову європейську свідомість арії потрапили якраз на хвилі усвідомлення існування індоєвропейської групи мов, та уявлень про санскрит як про щось дуже стародавнє і якщо й не прамову то дуже близьку до неї. В цій атмосфері милозвучна назва арії сприймалася як справжня назва отих давніх племен від яких і походимо ми усі. Але чи так це? Ні, не так. На відміну від термінів індоєвропейці чи пра індоєвропейці який є штучними та умовними за визначенням, слово Арії це усе ж таки самоназва. Були народи які так себе звали і чудово відомо що це за народи й нащадками тих народів є іранці та частина індійців, їх власне так і називають часом індоарійці, аби не плутати з індійцями дравідського та інших походжень. Доказів, що саме так ці народи називали себе в давнину повно, доказів, що хоч один народ не індійського чи неіранського походження звав себе аріями - жодних. Тому звати себе аріями зараз мають право хіба що їх нащадки. Тим більше, що вже кого-кого, а нащадків у справжніх аріїв залишилось багато. А тепер переносимо правило капітана Врунгеля «кожен осоледець риба, але не кожна риба оселедець», на індоєвропейців - усі арії індоєвропейці, але не усі індоєвропейці арії. І слов’яни можуть зватися аріями не з більшим правом аніж латинянами, романцями чи тевтонами.
Звичайно постає питання про багатозначність, мовляв ті справжні арії то одне, а сучасні це вже інше, ну чому б просто не називати індоєвропейців аріями? Врешті слово дійсно красиве. Я особисто був би не проти якби при такому слововжиткові чітко усвідомлювалася різниця між сучасними аріями і стародавніми, а також те що спадкового зв’язку між ними нема… хоча стоп, а як нема, а індійці… от і виходить, що нажаль без плутанини не обійтися, тому залишаємо аріям їх сиву давнину та сучасні країни південної Азії.
Отже по-порядку, є такий штучний термін індоєвропейці на означення спільноти народів, що говорять спорідненими мовами. Є таке поняття як праіндоєвропейці, себто та спільнота, що гіпотетично існувала кілька тисяч років тому і говорила тою мовою (чи сукупністю споріднених говірок для пуристів) від якої й розвинулися усі ті мови якими зараз говорить половина людства. В науковій літературі ототожнення понять індо-європеці та арії (чи по іншому арійці) неактуальне після ХІХ століття. А тепер подивимося звідки узялася ця назва і чому стала актуальною. Отже в ХІХ столітті в лінгвістиці сталася справжня революція, більше того відкриття яке вплинуло на погляди людства взагалі, а саме відкрили саме існування великих родин мов, причому мов зовсім різних народів, на перший погляд ніяк не пов’язаних. Чому це вплинуло? Дуже просто, бо люди раптом зрозуміли, що в них є родичі нехай і далекі. В ті часи одним з головних об’єктів вивчення був санскрит - найдавніша з на той час відомих індоевропейських мов. Санскритові пощастило, мало того що він давній, та ще найдавніші та найархачніші твори це не якісь там бухгалтерські документи і не залишки надписів, а Веди - повноцінні літературні твори, причому написані гарною, багатою та образною мовою. Оскільки санскрит був явно архаічнішим та старшим за інші індоєвропейські мови то склалося масове уявлення ніби то він до певної міри «прамова». Санскрит набув неабиякого престижу який зберіг і досі, не даремно так люблять наводити приклади співпадіння чи подоби слів з аналогічними у санскриті. Насправді санскрит ніяка не прамова, а міжплемінний жрецький суржик, чи пак прадавня штучна літературна мова, свідомо унормована і збережена в архаїчному варіанті. Але ось вже понад сто років любителі різних народів порівнюють свої мови з санскритом як бідні родичі наголошують на тому що рідня знаменитості.
Народ про який говориться у ведах мав самоназву арії. Підкреслюю - самоназву. В масову європейську свідомість арії потрапили якраз на хвилі усвідомлення існування індоєвропейської групи мов, та уявлень про санскрит як про щось дуже стародавнє і якщо й не прамову то дуже близьку до неї. В цій атмосфері милозвучна назва арії сприймалася як справжня назва отих давніх племен від яких і походимо ми усі. Але чи так це? Ні, не так. На відміну від термінів індоєвропейці чи пра індоєвропейці який є штучними та умовними за визначенням, слово Арії це усе ж таки самоназва. Були народи які так себе звали і чудово відомо що це за народи й нащадками тих народів є іранці та частина індійців, їх власне так і називають часом індоарійці, аби не плутати з індійцями дравідського та інших походжень. Доказів, що саме так ці народи називали себе в давнину повно, доказів, що хоч один народ не індійського чи неіранського походження звав себе аріями - жодних. Тому звати себе аріями зараз мають право хіба що їх нащадки. Тим більше, що вже кого-кого, а нащадків у справжніх аріїв залишилось багато. А тепер переносимо правило капітана Врунгеля «кожен осоледець риба, але не кожна риба оселедець», на індоєвропейців - усі арії індоєвропейці, але не усі індоєвропейці арії. І слов’яни можуть зватися аріями не з більшим правом аніж латинянами, романцями чи тевтонами.
Звичайно постає питання про багатозначність, мовляв ті справжні арії то одне, а сучасні це вже інше, ну чому б просто не називати індоєвропейців аріями? Врешті слово дійсно красиве. Я особисто був би не проти якби при такому слововжиткові чітко усвідомлювалася різниця між сучасними аріями і стародавніми, а також те що спадкового зв’язку між ними нема… хоча стоп, а як нема, а індійці… от і виходить, що нажаль без плутанини не обійтися, тому залишаємо аріям їх сиву давнину та сучасні країни південної Азії.