Не будь бараном, викликайся добровольцем!
Щось я сюди рідко пишу. Це тому, що усякі цікавинки або ж думки я спершу розповідаю друзям, а після цього потреба висловити їх в мене зникає. Цього разу так само, але от вирішив усе одно написати. Може комусь буде цікаво.
Астрологія настільки очевидно лженаука що навіть обговорювати цю тему смішно, але раніше мені здавалося, що вона виросла з неправильних узагальнень, а виявилося, що навпаки виведена суто логічно з одного вельми сумнівного твердження. Був такий народ шумери якому ми багато чим зобов’язані, серед іншого й астрологією. Хоч самі Шумери були прагматики та реалісти в буденному сенсі цього слова, але от картина світу в них була ідеалістичною задовго до Платона. За їх поняттями кожна річ має так звану «ме» - істинну долю, призначення, справжню сутність. Навіть не так, ме були первинні, це оті самі вічні «ідеї», а реальні речі з якими ми маємо справу це лише реалізація ме у нашому світі. Звісно недосконала і неповна. Однак в ідеалі речі мають відповідати своїм ме. Головним богом шумерів був бог вітрів та неба Енліль. Як владика світу він володів ме усього світу. Це навіть не атрибут влади, а його сутність, пізніше у вавилонян була легенда про те як якась почвара вкрала таблички з ме і на певний час сама стала владикою світу. А тепер маємо, по-перше, Енлілю належать ме усього світу, в тому числі й ме усіх людей, себто їх ідеальні долі, по-друге, Енліль як владика неба повітря перебуває у небі, а точніше на сьомому небі. Ну а далі нехитрий силогізм - долі людей можна прочитати в небі. Ну ви зрозуміли… наслідки можна побачити в більшості газет. Але оця от теоретичність ідеї мене і досі вражає. Усілякі впливи планет, зірок та іншого це вже пізніше понавигадували, а спершу було тільки уявлення про те, що доля твоя на небі записана.
А тепер друга цікавинка. Коли шумери помітили що певні сузір’я встають над горизонтом в різні місяці, то календар в них давно вже був, і назви місяців теж були і навіть асоціації з цими місяцями. От саме за цими асоціаціями і отримали сузір’я назву. Так з’явився зодіак. Знову ж таки ніякого зв’язку назв з формою нема в принципі. Те що Діва це власне Інанна здогадатися можна було й так, але мене вразив Овен. Це взагалі анекдот, причому гарний. Отже в шумерів (а потім доречі й у вавилонян) правителі формально обиралися, причому на рік. Свято обрання нового правителя завжди відбувалося в один і той самий час. Тільки от обиралися правителі не народом, а богами. В часи які навіть для шумерів були архаїкою зі старим правителем виходив битися молодий претендент і переможець цього бою ставав новим царем. Самі шумери були люди культурні і звісно ні про які бої вже не йшлося, але реліктові уявлення про поєдинок довго залишалися. Оскільки правителя усе одно обирають боги то вважалося що спробувати себе справа добровільна, себто кандидатів не відбирали спеціально, а це були добровольці. Перед боєм аби залучити благословення богів у жертву приносили барана. Так от в шумерські часи знак зодіаку називався Доброволець, бо сузір’я вставало в місяць проведення ритуалу обрання нового правителя. Назва була досить довга і містила корінь «лу» (людина) дол якого врешті й скоротилася. Століття йшли і сама ідея поєдинку стала настільки архаїчною, що люди її вже не розуміли, себто ідею божого вибору так, а от що там теоретично ще хтось з кимось битися має - ні. А от звичай різати баранів залишився. А слід сказати, що шумерськую людина лу і баран лу - себто слова омоніми. Інша справа, що ієрогліфи для цих слів були різні, однак врешті вівця витіснила людину і в написанні. С тих часів от вже майже чотири тисячі років добровольців звуть баранами, себто Овнами.
Астрологія настільки очевидно лженаука що навіть обговорювати цю тему смішно, але раніше мені здавалося, що вона виросла з неправильних узагальнень, а виявилося, що навпаки виведена суто логічно з одного вельми сумнівного твердження. Був такий народ шумери якому ми багато чим зобов’язані, серед іншого й астрологією. Хоч самі Шумери були прагматики та реалісти в буденному сенсі цього слова, але от картина світу в них була ідеалістичною задовго до Платона. За їх поняттями кожна річ має так звану «ме» - істинну долю, призначення, справжню сутність. Навіть не так, ме були первинні, це оті самі вічні «ідеї», а реальні речі з якими ми маємо справу це лише реалізація ме у нашому світі. Звісно недосконала і неповна. Однак в ідеалі речі мають відповідати своїм ме. Головним богом шумерів був бог вітрів та неба Енліль. Як владика світу він володів ме усього світу. Це навіть не атрибут влади, а його сутність, пізніше у вавилонян була легенда про те як якась почвара вкрала таблички з ме і на певний час сама стала владикою світу. А тепер маємо, по-перше, Енлілю належать ме усього світу, в тому числі й ме усіх людей, себто їх ідеальні долі, по-друге, Енліль як владика неба повітря перебуває у небі, а точніше на сьомому небі. Ну а далі нехитрий силогізм - долі людей можна прочитати в небі. Ну ви зрозуміли… наслідки можна побачити в більшості газет. Але оця от теоретичність ідеї мене і досі вражає. Усілякі впливи планет, зірок та іншого це вже пізніше понавигадували, а спершу було тільки уявлення про те, що доля твоя на небі записана.
А тепер друга цікавинка. Коли шумери помітили що певні сузір’я встають над горизонтом в різні місяці, то календар в них давно вже був, і назви місяців теж були і навіть асоціації з цими місяцями. От саме за цими асоціаціями і отримали сузір’я назву. Так з’явився зодіак. Знову ж таки ніякого зв’язку назв з формою нема в принципі. Те що Діва це власне Інанна здогадатися можна було й так, але мене вразив Овен. Це взагалі анекдот, причому гарний. Отже в шумерів (а потім доречі й у вавилонян) правителі формально обиралися, причому на рік. Свято обрання нового правителя завжди відбувалося в один і той самий час. Тільки от обиралися правителі не народом, а богами. В часи які навіть для шумерів були архаїкою зі старим правителем виходив битися молодий претендент і переможець цього бою ставав новим царем. Самі шумери були люди культурні і звісно ні про які бої вже не йшлося, але реліктові уявлення про поєдинок довго залишалися. Оскільки правителя усе одно обирають боги то вважалося що спробувати себе справа добровільна, себто кандидатів не відбирали спеціально, а це були добровольці. Перед боєм аби залучити благословення богів у жертву приносили барана. Так от в шумерські часи знак зодіаку називався Доброволець, бо сузір’я вставало в місяць проведення ритуалу обрання нового правителя. Назва була досить довга і містила корінь «лу» (людина) дол якого врешті й скоротилася. Століття йшли і сама ідея поєдинку стала настільки архаїчною, що люди її вже не розуміли, себто ідею божого вибору так, а от що там теоретично ще хтось з кимось битися має - ні. А от звичай різати баранів залишився. А слід сказати, що шумерськую людина лу і баран лу - себто слова омоніми. Інша справа, що ієрогліфи для цих слів були різні, однак врешті вівця витіснила людину і в написанні. С тих часів от вже майже чотири тисячі років добровольців звуть баранами, себто Овнами.