Пінк Фройд
Кожен твій вірш - це відбиток на твому лиці,
ніби то ніж залишає відбитки на пальцях,
в кожній воді ти сполокуєш слиз винуватця,
пам'ять тілесну ламаючи, мов олівці.
Знаєш не все, бо не знаєш, що знаєш не все,
чуєш лиш те, чому місця ніде не знайшлося,
на однинi вдаєш близькість й багатоголосся,
наче розковзаний лiд,
однина
рівно
й тихо
несе...