Mar 25, 2010 22:57
Рашід каже, що я "пропав". Ні. Роботи багато, правда. Третій тиждень, здається, намагаюся виправити імпорт персоналу з 1С. Помилка якась невловима. На тестовому сервері не відтворюється. Запускаєш на робочому - і здрастуйте! ось вона.
А ще понеділок-вівторок було смішно - вчили молодшого сина нашого господаря програмувати. Хлопчик окрім команди "Dim" в Visual Basic не пам'ятав нічого. Як-то, більше на "пам'яті пальців", чим свідомо, тепер він може дещо написати. (А може це і не ми, а хто-небудь йому ще допомагав, хоча б і його батько.) А веселощі в тому, що це ж така гра в професію: адже це наша справа - пояснювати людям, як працювати з комп'ютером. Ми і пояснювали йому вдвох. Трохи грали в поганого і доброго поліцейського (я був добрим). Хлопчик насправді мені сподобався. Подумаєш, концепції програмування йому щось нове. Освоїть. Але дуже легкий у спілкуванні, приємний, чарівний, уважний. Я cтарався не думати, яке в нього прізвище, щоб не втрачати цієї легкості.
"Більше пізнай, більше навчись, далі дивись ..."
Тепер може завтра прийде, або в понеділок. Йому я кажу, що нам доручення його батька - краща відмазка від всіх справ. Але справи-то все одно є. Все це до того, що раніше я засинав увечері, наприклад посеред фільму. Сьогодні мало не заснув на роботі, в який там раз імпортуючи персонал.
(Зате несподівано для себе зрозумів, що пам'ятаю тексти "Мiри", ішов і наспівував про себе: "Ночі і дні залишили свій слід в моїх очах...")
"Все буде добре". ©
(Дивно: по-російськи це Башлачев, а по-українськи Вакарчук ...)
лытдыбр