Про анархо-капіталізм
Хоча при спробі класифікувати мої політичні погляди найближчою течією виявиться винесена в заголовок, сам термін «анархо-капіталізм» мені не подобається. Не подобається в першу чергу через конотації, які несуть в собі як «анархія», так і «капіталізм».
«Анархія», що перекладається як «безвладдя», в певному розумінні справді відповідає даному напрямку, оскільки в ньому пропонується скасувати будь-яку політичну владу. Однак поняття «безвладдя», як правило, несе в собі супутнє значення «безвідповідальність», оскільки поняття «влада» включає в себе владу не лише політичну. Таким чином, «безвладдя» означає відсутність компетентної в прийнятті рішень, а, отже, і відповідальної, особистості. На мою думку, коректніше було б говорити не про владу, а про суверенітет в даному випадку суверенітет особистості. Суверенітет це не безвладдя, а, навпаки, повновладдя і повновідповідальність. Суверенітет особистості означає, що нема вищої влади, ніж сама особистість. І, відповідно, що людина повною мірою відповідальна за всі свої рішення.
Щодо «капіталізму» мушу зауважити, що це, взагалі-то, лайка, придумана Марксом на позначення навколишніх речей, які йому не подобались. Вживати його замість значно точнішого слова «лібералізм» змушує лише та обставина, що поняття «свобода» в XIX-XX століттях намагались перевизначити самим різноманітним чином, і наперевизначались до того, що в Штатах, скажімо, лібералами називають соціалістів. Ця ж причина змусила придумати нове слово «лібертаріанство» для позначення рівно того, що на століття раніше називалось лібералізмом. І саме тому це слово мені теж не дуже подобається. Значно більше мені подобається визначення «I'm an Adam Smith liberal» («Я ліберал в розумінні Адама Сміта») Давида Фрідмана.
Узагальнюючи: мені хотілося б мати назву течії, побудовану з понять «лібералізм» та «верховенство суверенітету особистості», але моєї словотворчої фантазії бракує, щоб скласти з цього якийсь термін. Доводиться користуватись тим, що є.