Про чесність
Зустрів таку своєрідну тезу: диктатура чесніша за демократію, тому що в обох випадках керівник визначається закулісно, але у випадку диктатури цього ніхто не приховує, а при демократії влаштовують показуху.
Для початку відмічу, що безглуздо вимагати чесності від системи, чесність можна вимагати лише від конкретної людини. Що характерно, від учасників політичного процесу демократія якраз чесності вимагає (хоч і не завжди успішно), при диктатурі ж до голови системи влади ніяких моральних вимог не ставиться.
Далі. Для чого можна вимагати чесності від людини? Якщо брати суспільний аспект, то тут важливо те, що з відкритим злом боротися легше. Однак хто сказав, що за диктатури легше боротися зі злом, яке походить від влади? Чесність диктатури походить з того факту, що злу не потрібно ховатися. Зло, яке бреше, краще, ніж зло, яке почуває себе у безпеці.
До речі, звернув увагу, що часто ті, хто стверджує, що від виборця насправді нічого не залежить, при цьому парадоксальним чином умудряються пояснювати деякі дії урядів тим, що вони уже не можуть і надалі «створювати видимість демократії». Так от тут уже, панове, або труси вдягніть, або хрестик зніміть якщо буває так, що видимість демократії створити не можна, значить, є ситуації, коли від виборця щось залежить. А потенційна наявність таких ситуацій, навіть якби вони фактично не складались, створює постійний пресинг на владу, змушуючи її уникати подібних положень. Ні для кого не секрет, що демократія не вибирає найкращий, а, скоріше, відкидає найгірші варіанти. Так що здається мені, що ті, хто роблять подібні заяви, насправді самі не вірять тому, що говорять.
P.S. Рекомедновано для вдумливого куріння: http://yucca.livejournal.com/232025.html.