У поточному випадку - ніяким. Тобто нам, мешканцям тимчасово окупованих, під час цього загострення нема ані потреби в евакуації, ані місця для неї. По перше, якщо кацапня таки ризикне перетворити напівгибридну війну на конвенційну, тікати на контрольовану, по якій гатять з арти, небезпечно; а бігти до них тупо - спробуй-но потім повернутися через повноцінну лінію фронту. По друге ж, реально тут мирняку загрожують хіба що ідіоти, які дивляться кацапський зомбоящик, й вірять його висерам. Усі ці казуси беллі андер фолс флег будуть чисто постановочними, як от обстріл будівлі ЛОДА в 14-му. Тоді нібито були жертви серед цивільних, навіть ціле кіно зняли, досить кумедне - там, жінка з буцімто відірваною ногою замість знепритомніти від больового шоку шукає мобілку, бодряче ворушачи бутафорською культею, й таке інше. Направду ж весь Луганськ був у курсі, що мирняк не підпускали тоді навіть до порогу озброєні іхтамнєти. І зараз ось, щось там повисаджували в повітря, жодних жертв немає, але знімальні групи напевно вже працюють у студіях над черговою порцією розіп'ятих хлопчиків. То ж ми тут тупо сидимо на дупах, і чекаємо, хто ж переможе в мізках Хуйла - жаба чи ж гадюка. Ну, тобто, ті з нас, тутешніх, у кого є бодай трохи сірої речовини в макитрі. В кого немає, бігають та гарячково закупляють хліб, борошно тощо. Але таких небагато. Тих же, хто вирішив тікати, взагалі одиниці.
А от якщо ваше питання про тих, хто знаходиться на контрольованій, але загрожуваній території, тут геть інша справа. Та про цей варіант вже писано-попереписано. Запас палива в ТЗ, документи завжди при собі, тривожна скринька, бажано продубльована, з аптечкою, сухпаєм, і так далі. Головне: вирушати в путь - до того, як ваш НП почали обстрілювати. Не кажучи вже про появу кацапидорської солдатні. Якщо прогавили момент, ризик буде надто завеликим. І йти на нього має сенс лише якщо напевно знаєш, що в окупації одразу опинишся в "нападвалі" - це гарантована смерть, ще й дуже болісна.
І забув ще додати до другого варіанту те, про що майже ніхто зазвичай не згадує. Про взаємодію з комбатантами. Від військових чи озброєних людей триматися подалі, але й не тікати, якщо ті вас побачили. Якщо контакту з ними не уникнути, спілкуватися ввічливо, виконувати всі накази, нічого не вимагати, тільки просити й бідкатися, бити на жалість. Звичайно ж, до з'ясування їхньої приналежності не виказувати свого ставлення до тих чи інших. Не розпитувати. Наполягати на власній нейтральності. Звичайно ж, не мати при собі жодної символіки, що може виказати вас як патріота. Навіть синьо-жовта банківська карта, чи шалик у національних кольорах можуть стати вироком. Наші зазвичай мирняк не ображають, але запідозривши сєпара хтось може психанути. Вбити не вб'ють, але відгамселити можуть. Кацапи запропаговані на те, що вони звільнюють нас від фошшистів, то ж здебільшого грають цю роль. Щоправда, заодно легко можуть "звільнити" цивільних від грошей та цінних речей включно з мобілкою. Пручатися нема сенсу, але можна випросити залишити хоча б сім-карту. На такий випадок корисно мати старенький обшарпаний кнопковий телефон.
А, ще тримати язика за зубами при випадкових попутниках і взагалі незнайомцях. Хтось з них може жваво підтримувати вашу ненависть до окупантів, а потім здати вас на їхньому блок-пості. Найкраща політична позиція в спілкуванні з чужими - "чума на обидві ваші домівки", я за мир по всьому світі. Ну й не світити при сторонніх грішми чи дорогими речима. Вірити неможна нікому, включно з раніше знайомими але не дуже близькими людьми.
Наче все згадав. Втім, щиро сподіваюся, що ані вам, ані ще комусь з українців на вільній території, ці поради ніколи не стануть у нагоді.
А от якщо ваше питання про тих, хто знаходиться на контрольованій, але загрожуваній території, тут геть інша справа. Та про цей варіант вже писано-попереписано. Запас палива в ТЗ, документи завжди при собі, тривожна скринька, бажано продубльована, з аптечкою, сухпаєм, і так далі. Головне: вирушати в путь - до того, як ваш НП почали обстрілювати. Не кажучи вже про появу кацапидорської солдатні. Якщо прогавили момент, ризик буде надто завеликим. І йти на нього має сенс лише якщо напевно знаєш, що в окупації одразу опинишся в "нападвалі" - це гарантована смерть, ще й дуже болісна.
Якось так.
Reply
Reply
І забув ще додати до другого варіанту те, про що майже ніхто зазвичай не згадує. Про взаємодію з комбатантами. Від військових чи озброєних людей триматися подалі, але й не тікати, якщо ті вас побачили. Якщо контакту з ними не уникнути, спілкуватися ввічливо, виконувати всі накази, нічого не вимагати, тільки просити й бідкатися, бити на жалість. Звичайно ж, до з'ясування їхньої приналежності не виказувати свого ставлення до тих чи інших. Не розпитувати. Наполягати на власній нейтральності. Звичайно ж, не мати при собі жодної символіки, що може виказати вас як патріота. Навіть синьо-жовта банківська карта, чи шалик у національних кольорах можуть стати вироком. Наші зазвичай мирняк не ображають, але запідозривши сєпара хтось може психанути. Вбити не вб'ють, але відгамселити можуть. Кацапи запропаговані на те, що вони звільнюють нас від фошшистів, то ж здебільшого грають цю роль. Щоправда, заодно легко можуть "звільнити" цивільних від грошей та цінних речей включно з мобілкою. Пручатися нема сенсу, але можна випросити залишити хоча б сім-карту. На такий випадок корисно мати старенький обшарпаний кнопковий телефон.
А, ще тримати язика за зубами при випадкових попутниках і взагалі незнайомцях. Хтось з них може жваво підтримувати вашу ненависть до окупантів, а потім здати вас на їхньому блок-пості. Найкраща політична позиція в спілкуванні з чужими - "чума на обидві ваші домівки", я за мир по всьому світі. Ну й не світити при сторонніх грішми чи дорогими речима. Вірити неможна нікому, включно з раніше знайомими але не дуже близькими людьми.
Наче все згадав. Втім, щиро сподіваюся, що ані вам, ані ще комусь з українців на вільній території, ці поради ніколи не стануть у нагоді.
Reply
Leave a comment