Саммарі по Карпатам
А також Закарпаттю, Поділлю, Буковині і трохи Галичині.
Вже повернулись. За 10 днів обїздили купу місць, але ще більше пропустили - неможливо все побачити, втомлюєшся і час не гумовий.
Не дивуйтесь, не всіх точок на мапі я намагався дістатись :) Це просто все цікаве на заході України, що лежало на нашому шляху - можете користуватись мапою для планування вашої відпустки. Більшість точок мають опис та фотографії, але карту я збираю вже 10 років з різних джерел, десь інформація застаріла, десь світлин немає.
Підсумки:
1. Спочатку був запланований 14-денний маршрут з ночівлями в наметах біля річок і середнім темпом пересування. Але вільного часу обмаль, тому я спробував "впіхнуть нєвпіхуємоє" і скоротити маршрут до 10 днів - викинув ночівлі на природі (встановлення/збір табору + готування їжї на вогні з'їдає багато часу), прибрав декілька віддалених точок з маршруту і т.ін. В результаті вийшло "галопом по Європам", а вражень за кожен день було так багато, що вони почати витісняти однє одного з пам'яті. Не робіть так. Хай буде не більше 1-2 точок за день з відпочинком біля кожної.
2. Клімат таки змінився, тому краще мандрувати в травні-червні. В липні цього року дуже спекотно, в долині було 33oC кожного дня. Виходиш з машини подивитись на оленів чи на якусь фортецю - спека валить з ніг, через 10 хвилин ти весь мокрий і більше нічого не хочеш. Прохолодно (24-29 градусів) лише в горах, на висоті близько кілометра.
Цікава деталь: в Карпатах ми неодноразово натикались на купки якихось арабів - в традиційних балахонах, з замотаними по очі жінками і т.д. Вони бродили по лісам, робили пікніки, але виглядали трохи налякано і наче не розуміли де вони і як сюди потрапили. З'ясувалось, що це таки туристи з Саудовської Аравії, яких возять по маршруту Львів-Буковель-Київ, у Львові швендяють цілими натовпами. В них на батьківщині зараз +50oC, що занадто навіть для арабів, то вони тікають в наші +33. Взагалі-то вони хотіли полетіти в Європу, але туризм в ЕС закрито через Ковід, тому прилетіли в Україну. Коли почалась карпатська злива - раділи, як діти :)
3. Якщо ви все-таки зайнялись автотуризмом в спекотні липень та серпень, вдень обов'язково плануйте зупинку на купання в річці. Інакше до кінця доби ви будете потний і вимочалений, незважаючи на кондиціонер в машині. І замість задоволення кожного вечора отримаєте роздратування і "як воно все забембало!". А купання відновлює сили, вистачає до вечора.
4. Ночівля в наметах і приготування їжї на вогнищі дууууже зєкономлять вам гроші. Бо якщо їсти в ресторанах і ночувати в готелях або на зйомних квартирах, то треба закладати по 1000 грн на добу на кожного, і це без шику. Оті дешеві і не розбещені туристами Карпати, про які я писав п'ять років тому в блогерських експедиціях, вже закінчилися. Зараз гори вкриті готелями і ціни на все виросли в рази.
5. З нового, що побачив цього разу. Полонина Боржава - прекрасна. Відчуття, неначе ти десь біля раю знаходишся, і хочеться піти шукати ворота.
Це місце мають побачити всі, але будь-ласка - залиште свою машину внизу і їдьте на підйомнику майже до верху, а далі трохи пішки. В Карпатах багато менш мальовничих гір та полонин, які не жалко перепахувати "джипами". А Боржаву треба берегти.
До речі, щодо офроуду - це друге за силою враження від поїздки. Сім років мій Пасфайндер їздив максимум по грунтовках - не було в мене жодного разу необхідності місити справжнє болото чи пробиратись оленячими стежками. Цього разу прийшлось, бо я неправильно зрозумів навігатор і подумав що між водоспадами Кам'янець і Сукільськими каскадами звичайна розбита асфальтна дорога - як між більшістю сіл в Карпатах. Але виявилось, що асфальту там зроду не було, а є вузька глиняна колія від лісовозів, що проходить через вершину гори і дереться вгору іноді під кутом 35 градусів (а потім так само спускається). І досі не висохла після дощів. І потім в кінці переправа через гірську річку і штурм крутого схилу за нею. Дівчата аж пищали з переляку, але Пасфайндер з включеним 4x4 і "понижайкою" проліз усюди, навіть не чхнувши. І це на шосейній, сильно стертій гумі. Таки класна машина, не буду продавати :)
Але більшість доріг в Карпатах - нормальні або навіть чудові. Як в 2016 році почали будувати, так потихеньку-потихеньку і вже основні траси побудовані повністю наново, одне задоволення їхати.
Чани в Лумшорах. І чого я раніше туди не хотів? Це такий кайф: в чані не вода, а трав'яний чай, "чанщик" заздалегідь варить густий екстракт з карпатських трав, виливає в чан пару відер, доливає водою з гірської річки (вода чиста - навіть пити можна) і розпалює під чаном вогнище. Розігріваєшся до червоного і стрибаєш в басейн, що наповнюється водою з тієї ж гірської річки. Через годину повторень досягаєш нірвани.
А нагорі в колибі тобі вже готують банош, деруни і виловлену в тому ж струмку форель. А навколо от такий краєвид.
Ось це місце на мапі. Порадив мені його Олександр Коваль, головний знавець Закарпаття - підписуйтесь на нього в ФБ, якщо хочете знати де там що цікавого.
Він же порекомендував дорогою на чани заїхати на "Лавандову гору" в Перечині. Це вже не дивина, багато де по Україні таке є. Але ж гарно!
Ще на Закарпатті були в оленячій фермі над Хустом - там стадо в три сотні голів, оленів можна годувати і смикати за роги - вони вкриті шерстю і мімішні :)
До огорожі за смаколиками підходять тільки самці, самиць вони відганяють. Куди дивляться Deer Right Watch і феміністки, я вас питаю?
По дорозі з Мукачево на схід рекомендую ось це форелеве хазяйство в Буштино. Там вирощують райдужну форель і остерів і за 50 гривень проведуть вам екскурсію. Стейк з осетра дуже смачний, а столики в ресторані знаходяться прямо над водою.
Щодо фортець. Нових для мене цього разу не було, мета була показати їх дівчатам.
Замок Паланок звісно гарний, але "відретушовані" замки, як от Паланок, чи Збараж, чи Кременецький замок, сподобались менше, чим Хотинська фортеця і зруйнований Невицький замок. Набагато цікавіше, коли замість сучасної штукатурки, видно недосконалу, але автентичну кладку з каміння, і щоб бійниці і сходи були не з бетону. До речі, хто давно був в Хотині, можете завітати ще раз - там поступово відкривають нові поверхи, в яких досить цікава музейна експозиція.
"Скелі Довбуша" біля села Бубнище. Багато років проїзджаю повз, нарешті потрапив.
Місце однозначно варте уваги, але обов'язково треба обійти скелі з різних сторін, бо то цілий масив скель, а не дві штуки на туристичному майданчику.
Чи мають ці скелі відношення до Довбуша - невідомо. До середини 20 сторіччя вони взагалі називались "Бубнищанські скелі", а потім мабуть пішла партійна вказівка на героїзацію "народного борця з поневолювачами", і тепер по всіх Карпатах налічується більше тридцяти скель Довбуша, стежок Довбуша, дітей лейтенанта Довбуша і т.п.
Про випадково знайдений пляж на гірській річці Прутець-Чемегівський я вже писав. Дуже рекомендую.
Та й в цілому Карпати - то любов. Мені тут добре і тут я розмовляю і думаю чистою українською мовою. Не можу пояснити, чому мене так тягне сюди, може тому що один з моїх дідів мав прізвище Бойко? :)
Вже повернулись. За 10 днів обїздили купу місць, але ще більше пропустили - неможливо все побачити, втомлюєшся і час не гумовий.
Не дивуйтесь, не всіх точок на мапі я намагався дістатись :) Це просто все цікаве на заході України, що лежало на нашому шляху - можете користуватись мапою для планування вашої відпустки. Більшість точок мають опис та фотографії, але карту я збираю вже 10 років з різних джерел, десь інформація застаріла, десь світлин немає.
Підсумки:
1. Спочатку був запланований 14-денний маршрут з ночівлями в наметах біля річок і середнім темпом пересування. Але вільного часу обмаль, тому я спробував "впіхнуть нєвпіхуємоє" і скоротити маршрут до 10 днів - викинув ночівлі на природі (встановлення/збір табору + готування їжї на вогні з'їдає багато часу), прибрав декілька віддалених точок з маршруту і т.ін. В результаті вийшло "галопом по Європам", а вражень за кожен день було так багато, що вони почати витісняти однє одного з пам'яті. Не робіть так. Хай буде не більше 1-2 точок за день з відпочинком біля кожної.
2. Клімат таки змінився, тому краще мандрувати в травні-червні. В липні цього року дуже спекотно, в долині було 33oC кожного дня. Виходиш з машини подивитись на оленів чи на якусь фортецю - спека валить з ніг, через 10 хвилин ти весь мокрий і більше нічого не хочеш. Прохолодно (24-29 градусів) лише в горах, на висоті близько кілометра.
Цікава деталь: в Карпатах ми неодноразово натикались на купки якихось арабів - в традиційних балахонах, з замотаними по очі жінками і т.д. Вони бродили по лісам, робили пікніки, але виглядали трохи налякано і наче не розуміли де вони і як сюди потрапили. З'ясувалось, що це таки туристи з Саудовської Аравії, яких возять по маршруту Львів-Буковель-Київ, у Львові швендяють цілими натовпами. В них на батьківщині зараз +50oC, що занадто навіть для арабів, то вони тікають в наші +33. Взагалі-то вони хотіли полетіти в Європу, але туризм в ЕС закрито через Ковід, тому прилетіли в Україну. Коли почалась карпатська злива - раділи, як діти :)
3. Якщо ви все-таки зайнялись автотуризмом в спекотні липень та серпень, вдень обов'язково плануйте зупинку на купання в річці. Інакше до кінця доби ви будете потний і вимочалений, незважаючи на кондиціонер в машині. І замість задоволення кожного вечора отримаєте роздратування і "як воно все забембало!". А купання відновлює сили, вистачає до вечора.
4. Ночівля в наметах і приготування їжї на вогнищі дууууже зєкономлять вам гроші. Бо якщо їсти в ресторанах і ночувати в готелях або на зйомних квартирах, то треба закладати по 1000 грн на добу на кожного, і це без шику. Оті дешеві і не розбещені туристами Карпати, про які я писав п'ять років тому в блогерських експедиціях, вже закінчилися. Зараз гори вкриті готелями і ціни на все виросли в рази.
5. З нового, що побачив цього разу. Полонина Боржава - прекрасна. Відчуття, неначе ти десь біля раю знаходишся, і хочеться піти шукати ворота.
Це місце мають побачити всі, але будь-ласка - залиште свою машину внизу і їдьте на підйомнику майже до верху, а далі трохи пішки. В Карпатах багато менш мальовничих гір та полонин, які не жалко перепахувати "джипами". А Боржаву треба берегти.
До речі, щодо офроуду - це друге за силою враження від поїздки. Сім років мій Пасфайндер їздив максимум по грунтовках - не було в мене жодного разу необхідності місити справжнє болото чи пробиратись оленячими стежками. Цього разу прийшлось, бо я неправильно зрозумів навігатор і подумав що між водоспадами Кам'янець і Сукільськими каскадами звичайна розбита асфальтна дорога - як між більшістю сіл в Карпатах. Але виявилось, що асфальту там зроду не було, а є вузька глиняна колія від лісовозів, що проходить через вершину гори і дереться вгору іноді під кутом 35 градусів (а потім так само спускається). І досі не висохла після дощів. І потім в кінці переправа через гірську річку і штурм крутого схилу за нею. Дівчата аж пищали з переляку, але Пасфайндер з включеним 4x4 і "понижайкою" проліз усюди, навіть не чхнувши. І це на шосейній, сильно стертій гумі. Таки класна машина, не буду продавати :)
Але більшість доріг в Карпатах - нормальні або навіть чудові. Як в 2016 році почали будувати, так потихеньку-потихеньку і вже основні траси побудовані повністю наново, одне задоволення їхати.
Чани в Лумшорах. І чого я раніше туди не хотів? Це такий кайф: в чані не вода, а трав'яний чай, "чанщик" заздалегідь варить густий екстракт з карпатських трав, виливає в чан пару відер, доливає водою з гірської річки (вода чиста - навіть пити можна) і розпалює під чаном вогнище. Розігріваєшся до червоного і стрибаєш в басейн, що наповнюється водою з тієї ж гірської річки. Через годину повторень досягаєш нірвани.
А нагорі в колибі тобі вже готують банош, деруни і виловлену в тому ж струмку форель. А навколо от такий краєвид.
Ось це місце на мапі. Порадив мені його Олександр Коваль, головний знавець Закарпаття - підписуйтесь на нього в ФБ, якщо хочете знати де там що цікавого.
Він же порекомендував дорогою на чани заїхати на "Лавандову гору" в Перечині. Це вже не дивина, багато де по Україні таке є. Але ж гарно!
Ще на Закарпатті були в оленячій фермі над Хустом - там стадо в три сотні голів, оленів можна годувати і смикати за роги - вони вкриті шерстю і мімішні :)
До огорожі за смаколиками підходять тільки самці, самиць вони відганяють. Куди дивляться Deer Right Watch і феміністки, я вас питаю?
По дорозі з Мукачево на схід рекомендую ось це форелеве хазяйство в Буштино. Там вирощують райдужну форель і остерів і за 50 гривень проведуть вам екскурсію. Стейк з осетра дуже смачний, а столики в ресторані знаходяться прямо над водою.
Щодо фортець. Нових для мене цього разу не було, мета була показати їх дівчатам.
Замок Паланок звісно гарний, але "відретушовані" замки, як от Паланок, чи Збараж, чи Кременецький замок, сподобались менше, чим Хотинська фортеця і зруйнований Невицький замок. Набагато цікавіше, коли замість сучасної штукатурки, видно недосконалу, але автентичну кладку з каміння, і щоб бійниці і сходи були не з бетону. До речі, хто давно був в Хотині, можете завітати ще раз - там поступово відкривають нові поверхи, в яких досить цікава музейна експозиція.
"Скелі Довбуша" біля села Бубнище. Багато років проїзджаю повз, нарешті потрапив.
Місце однозначно варте уваги, але обов'язково треба обійти скелі з різних сторін, бо то цілий масив скель, а не дві штуки на туристичному майданчику.
Чи мають ці скелі відношення до Довбуша - невідомо. До середини 20 сторіччя вони взагалі називались "Бубнищанські скелі", а потім мабуть пішла партійна вказівка на героїзацію "народного борця з поневолювачами", і тепер по всіх Карпатах налічується більше тридцяти скель Довбуша, стежок Довбуша, дітей лейтенанта Довбуша і т.п.
Про випадково знайдений пляж на гірській річці Прутець-Чемегівський я вже писав. Дуже рекомендую.
Та й в цілому Карпати - то любов. Мені тут добре і тут я розмовляю і думаю чистою українською мовою. Не можу пояснити, чому мене так тягне сюди, може тому що один з моїх дідів мав прізвище Бойко? :)