Дружина Степана Бандери - Ярослава
Народилася на Східній Лемківщині у м. Сянок. Її батько греко-католицький священик Василь Опарівський був капеланом Української Галицької Армії (УГА) і загинув у червні 1919 під час Чортківської офензиви. Ярославі тоді було лише два роки.
Мати Ярослави - Юлія Ганківська була освіченою жінкою, яка закінчила Віденський університет. Поляки не давали їй належної до знань і навиків праці - і та заледве змогла влаштуватися вчителькою у селі. Її доля була трагічною, як і доля багатьох українських родин на Закерзонні - у липні 1944 року її вбили польські бойовики. Ярослава ще мала брата - Лева, якого німці розстріляли у Жовкві.
Сама ж Ярослава, закінчивши гімназії, вступила до Львівської політехніки на факультет агрономії, на якому декілька років перед тим вчився її майбутній чоловік. У 1936 р. Ярослава - ОУНівка, тому коли на західноукраїнські землі внаслідок пакту Ріббентропа-Молотова увійшли радянські війська, дівчина втекла до Кракова.
Там у 1940 р. Ярослава почала зустрічатися із Степаном Бандерою. Невдовзі пара взяла шлюб у краківській Церкві Воздвиження Хреста Господнього. Вінчання здійснював священик Степан Граб, згодом він вінчав «Марічку» Марію Савчин та «Орлана» Василя Галасу та інші повстанські пари на Закерзонні.
Свідками на весіллі Бандери були Люба Лемик (дружина того самого боївкаря ОУН Миколи Лемика, рідна сестра дружини Василя Бандери - Марії) і молодший брат Степана Бандери - Василь, який загинув невдовзі у нацистському таборі Аушвіц.
Щастя сім‘ї Бандер було нетривалим. Через рік Степана арештували нацисти за відмову відкликати Акт відновлення Української Держави 30 червня 1941 р. і відправили у табір Заксенгаузен. Ярослава тоді народила першу дитину Наталю і змушена була постійно переховуватися.
Дружина символа - це обов’язок зносити увесь тягар боротьби, відчувати "недолюбов" власного чоловіка через відповідальність за рух. Жертвувати часом "на разом", часом "на щастя" в ім’я того, на що дала згоду - бути дружиною провідника.
Возз’єдналася сім’я після закінчення Другої світової війни у Мюнхені, там і народилися наступні двоє дітей, які зростали на легенді про те, що їх батько "Штефан Попель" (фальшиві ім'я та прізвище Степана Бандери) - журналіст української газети.
Попри те, що сім’я намагалася максимально дотримуватися конспірації, невід’ємними складовими їхнього життя залишалося виховання у знанні власної національності, віри та заохочення до спорту.
Ярослава була доброю дружиною та матір'ю - так свідчать спогади її сучасниць.
Після вбивства чоловіка радянськими спецслужбами Ярослава переїздить разом із дітьми до Торонто. Там вона проживе без Степана 18 років.
Жінки Свободи, опублікувала Maryna Mirzaeva
Матеріал частково взятий з ресурсу Хроніки Любарта