У вересні 1807 року британський флот здійснив масовий ракетний обстріл Копенгагена. Загинуло більше 2000 мешканців, була пошкоджена кожна третя будівля, спалахнули пожежі.
В 1813 році, під час "Битви народів" англійці використали ракети проти французів. Обстріл призвів до унікального в історії бойових дій результату - французька піхотна бригада здалась англійській ракетній.
Ще одним цікавим наслідком того обстрілу стала різка зміна світогляду одного маловідомого тоді уродженця Полтавщини - Олександра Засядька. Випускник Інженерного шляхетського корпусу, бравий вояка, учасник кількох війн та морських походів, він був настільки вражений, що забив дещо велике та волохате на успішну карьєру, вийшов у відставку й зайнявся відтворенням побаченого, а саме - ракет, якими було здійснено обстріл.
Чому так? Бо яблуко від яблуні. Олександр Засядько був сином головного гармаша Запорізької Січі - це як на нинішні гроші командувач ракетних військ і артилерії ЗС України - заступник командувача Сухопутних військ Збройних Сил України. Зараз на цій посаді сидить дядько у чині генерал-лейтенанта, а це, я вам скажу, не хрін собачий.
Так от. За чотири роки Засядько вивчив та вдосконалив конструкцію, розробив пускові установки й в 1817 влаштував для фельдмаршала Барклая-де-Толлі учбові стрільби. На нинішні гроші це як провести державні випробування. Фельдмаршал був вражений і рекомендував прийняти ракети Засядька на озброєння, а сам Олександр Дмитрович отримав у підпорядкування завод для експериментального виробництва.
Через десять років РСЗВ Засядька під час чергової російсько-турецької війни нанесли удари по фортецям Браїлів, Варна, Силістрія. Масові пожежі і паніка сильно послабили опір захисників. Фортеці впали.
Ракету Засядька зараз можна побачити у Полтавському музеї авіації та космонавтики (див. початок поста, - прим. ред.), а пам'ятника Олександру Засядьку чомусь побачити не можна. Навіть у Харкові, де він помер у 1837 році.
Хоча ні, я знаю, чому.
Справа в тому, що Засядько не був першим. У 1811 році англійці люб'язно надали росіянам, своїм тодішнім союзникам ракети Конгрива для вивчення та повторення. Доручили це робити чиновнику V класу Олексію Картмазову. V клас це на нинішні гроші генерал-майор, також не хрін собачий, але результатом був таки хрін.
Ракети Картмазова, створені шляхом реверс-інжинірінгу ракет Конгрива літали на меншу дальність, ніж прототип, і мали катастрофічну низьку точність.
Мені не вдалося знайти докладну біографію Картмазова, знайшлись лише згадки Олексія Картмазова як члена одночасно кількох масонських лож, та ще його книжка-опис англійської парової машини. Мабуть, грішив пан Олексій промисловим шпигунством, а коли перекинули на виробництво - не впорався. Такий собі тодішній Рогозін.
Не жмогла. (с)
Так от. Явище "не жмогла", яке ми бачимо в російській історії та сучасності, настільки поширене, що, НМД, цілком можна вважати його системним. Все хороше, що було винайдено, створено, побудовано у Росії - все зроблено іноземцями або інородцями. Все, що вміють росіяни - це брехати, ніби Росія батьківщина слонів.
А насправді Росія - країна-фейк.
Radiy Radutny