Марш до Венесуели
3 квітня націоналісти маршируватимуть Києвом під гаслом "За Україну без олігархів". Справа хороша. У нас боротьба з олігархами - це святе. З олігархами борються Наливайченко і Тимошенко, Богуцька і Парасюк; Лєщєнко і Ляшко; Сакварелідзе і Сааакашвілі. Тепер ось націоналісти вирішили "поборотися".
Робота - не бий лежачого. Знай, кричи "Геть олігархів".
Але... Ох, вже це "але"...
При всій повазі - маю кількох дуже порядних друзів серед націоналістів - дозвольте сказати відверто: це популізм і дурня, займіться чимось кориснішим, наприклад, розробкою адекватних законопроектів. Тільки АДЕКВАТНИХ.
Для того, щоб боротися з олігархами, треба хоча б до словника зазирнути, аби дізнатися, що це за звірі такі страшні. От питання: чим олігархи відрізняються від представників великого бізнесу?
Так от, може це вас шокує, але
"... олігархічні групи у тій чи іншій формі існують у більшості країн, де економіка базується на приватній власності" (Колодій А. Ф. «Олігархи» й «олігархія»: зміст понять та українська політична дійсність).
І ще одне, дуже важливе:
"Олігарх - це не просто багата людина, а один із небагатьох можновладців, що правлять у своїх приватногрупових інтересах, причому в основному або виключно силовими методами" (там само).
Олігархія - це ДИКТАРУРА НЕБАГАТЬОХ. Повторюю: диктатура. Як в Росії, наприклад.
Однак відмінності між різними країнами полягають якраз у мірі політичного домінування олігархічних груп та у ступені збігання розподілу влади й власності.
Простіше кажучи, олігархічних груп немає лише в таких країнах, як Північна Корея, Куба, Венесуела тощо. В СРСР теж не було олігархів. Ви б хотіли жити в Піввденній Кореї або СРСР, панове націоналісти?
Справа не в наявності олігархів, а в тому, яким чином вони "вмонтовані" у суспільно-економічні відносини країни. І завдання суспільства - не "розстріляти, відняти й поділити", а в тому, щоб виписати "правила гри" таким чином, щоб наявні олігархічні групи, працюючи на себе, приносили користь країні та її громадянам.
Відкрию вам таємницю, панове "борці" - нинішнім світом керують не США, не Китай і не Велика Британія. Світом керують транснаціональні корпорації. По-вашому - олігархи. А корпорації національності не мають, тому вони і є ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ.
Штаб-квартиру корпорації "Боїнг" розташовано в Чікаго, тому вона формально вважається американскою. Але заводи компанії розташовано в 64 країнах світу. Відповідно компанія зацікавлена у впливі на тамтешню владу і вона впливає. Ще і як. Що буває, коли до влади приходять "борці з олігархами" ми бачимо на прикладі Венесуели.
Якщо ми розумні люди, то мусимо не "віднімати та ділити", а організувати все так, щоб Україна мала свої транснаціональні корпорації. Тоді ми будено не об`єктами, а суб`єктами міжнародної політики. Ми матимемо вплив. І матимемо величезні ресурси для нормальної організації свого життя.
І якщо ви не помітили, в останні 3-4 роки державою зроблено дуже багато для того, аби позбавити олігархів "старого" типу надто великого впливу на державну політику. Приклади Коломойського, Боголюбова, Тарути, Льовочкіних, Ахметова, Бойка, Фірташа, Пінчука - вони ж на поверхні. Половина з них уже за кордоном - і не від гарного життя.
Головне, що вдалося зробити - відсунути цих людей від державного бюджету. Через це вони, до речі, й воюють зараз з владою.
Ви знали, що компанії Ахметова, Тарути, Коломойського, Боголюбова в минулі роки мали від держави пільгові тарифи на перевезення руди, коксу, металу залізницею? Це значило, що вони не доплачували в бюджет мільярди. А не доплатити в бюджет те саме, що забрати з нього. Тепер цього немає.
Ви знали, що "старі" олігархи мали пільги з повернення НДС порівняно з іншими бізнесменами? Тепер цього немає.
І одразу ті, хто жив за рахунок держави (вірніше, платників податків) почали "худнути". Коломойський, Тарута, Пінчук на межі банкрутства й або мусять перебудувати свій бізнес у відповідності до цивілізованих методів його ведення, або розоритися.
Оце і є - якщо хочете - справжня "боротьба з олігархами", яка ведеться повільно, але наполегливо за стратегією "крок за кроком". Не криками "Геть", не "віджиманням бізнесу" (яке відлякає іноземних інвесторів), не смолоскипними ходами і побиванням вікон офісів на камери, а створенням нових правил діяльності.
Розумні люди розуміють, що оці демонстративні акції "геть олігархів" - звичайний піар. Прагнення завоювати симпатії не надто освічених верств населення. Для цього є спеціальне слово, яке прийшло з тієї ж мови, що й "олігарх".
Слово це - "популізм", або говорячи українською - брехня.
Павло Бондаренко