Там не только писатели массово пропали. Там произошел массовый выкос творческой интеллигенции вообще - от писателей-художников с композиторами и режиссерами до архитекторов. И это было проделано абсолютно во всех национальных республиках. По массовости выкоса в первой тройке шли Беларусь, Грузия и Украина. В расейской республике тоже покосили знатно, но масштабы были несоизмеримо меньше. Ну а потом десятилетиями - да, великая и мощная рузьке культура и периферийные слабосильные культурки всяких нацменов. Бляди уродские.
Не легше. Але від постійного і дуже моднього у нас "кацапи віками гнобили Україну, знищити українців - то була споконвічна головна їх ціль" - трохи вже нудить. Кацапи усіх навкруги гнобили і нищили - і українців, і узбеків, і білорусів з евенками. І про самих себе теж ніколи не забували.
Ну зрозуміло що своє болить сильніше. Але те, що то своє болить, не надає автоматично права закривати рота тим, хто згадує про те, що Україна не єдина на земній кулі і далеко не сама рознещасна.
Це не відміняє того факту, що кацапи - мудаки. Те ж саме із Голодомором. Для нас - це трагедія, а для них "такі були часи", або "так було треба" і "голод був всюди". Тільки щось окрім українців, про це ніхто не згадує. Чи є пам'ятники репресіям і голодоморам в Білорусі чи Казахстані чи Грузії? Це говорить лише про те, що нам, українцям, не байдужа власна історія і власні трагедії. Таке не можна забувати і прощати.
Я не считаю, что голодомор в Украине, на Кубани и в Казахстане был по национальному признаку. Скорее по признакам классовому, территориальному и пассионарному. Что не делает этот самый голодомор меньшим преступлением. Я, кстати, в упор не понимаю, почему до сих пор в мире априори принято ужасаться геноциду и ограничению в правах по национальному, религиозному и расовому признаку, но всему тому же по классовому признаку ужасаться не принято.
Добре, що українські патріотичні інформаційні воїни нині активно воюють з наслідками окупації кацапами, посилено використовуючи українську мову для розширення українського інфопростору, щоб український народ швидше відновлював втрачені здобутки столітньої давнини, народжуючи на україномовному "ґрунті" нових курбасів та хвильових на заміну знищеним кацапами.
Ну а потом десятилетиями - да, великая и мощная рузьке культура и периферийные слабосильные культурки всяких нацменов.
Бляди уродские.
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Reply
Reply
то проблюйся, и не читай
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Я, кстати, в упор не понимаю, почему до сих пор в мире априори принято ужасаться геноциду и ограничению в правах по национальному, религиозному и расовому признаку, но всему тому же по классовому признаку ужасаться не принято.
Reply
Reply
Reply
Питання все ще актуальне.
Reply
Leave a comment