"Та каму тот безвиз нужен" та "при саюзе бьіло харашо".....
Порошенко бреше про безвіз. Безвіз тут був задовго до нього і його євроінтеграції. Ще з 1 січня 1933 року Сталін зробив для громадян СРСР безвіз. Селяни, яких на той час було більше половини населення, без візи голови колгоспу не могли виїхати із села більш ніж на 30 днів. А щоб цей безвіз працював максимально ефективно 1 липня 1934 року до кримінального кодексу РСФСР додали статтю 192 - позбавлення волі до 2 років за порушення сталінського безвізу.
Правда, при Брєжнєві той безвіз скасували. Керівник МВС СРСР Щолоков переживав, що 62 млн селян без паспортів не піддаються обліку і відправив у ЦК КПРС пропозиції щодо зміни системи. Його підтримали товариші із прокуратури і КГБ. 28 серпня 1974 г. Совєт Міністрів СРСР прийняв постанову N 677. З першого січня 1976 селяни СРСР отримали можливість мати паспорти і покидати межі свого району більш ніж на 30 днів.
В нашому селі живе бабуся, Олена Василівна. Їй вісімдесят. Минулого року поховала діда. Здоров’я вже нема. Покинула свою пусту хату і живе у дочки. Світла, добра людина. Вчора сиділи з нею на лавочці, говорили про життя. Їй тяжко, жаліється на неміч. Тужить за дідом. Бачив їх чорно-білі фото. Дід статний красень, з квадратним голлівудським підборіддям. Олена Василівна - красуня, дуже гарна. Пара, яких мало. Щоб розрадити, кажу: не завжди ж було так? Ви прожили довге життя. Мабуть, було й багато хорошого? Вам нема чого горювати.
І тут вона заплакала. Навзрид. Не було нічого хорошого, Серьожа! Що я бачила? Робота на фермі зранку до ночі, город і більш нічого! За все життя далі району не виїжджала!
Це було так розпачливо і безнадійно. І неочікувано. Думав, старенькі звикли до ізоляції у своїх малих колгоспних світах. Ні. Бо люди. А людині треба свобода й простір!
Зараз тяжко уявити, як це - за все життя не виїхати зі свого села. Так само для багатьох тяжко усвідомити, що поїздки за кордон у Турцію і Єгипет - це всього лише переліт у сусіднє село. Справжній закордон - це Берлін, Париж, Рим, Амстердам, Стокгольм, Барселона. А ще Лондон, Сан-Франциско, Сідней, Нью-Йорк, Токіо. Тільки побувавши там, можна стверджувати, що живеш у сучасному світі, а не у своєму селі. І я не хочу, щоб українці в кінці життя плакали за можливостями, які у них відібрали.
Тому віва, безвіз! За 5 років цю країну буде не впізнати.
Сергей Марченко
Правда, при Брєжнєві той безвіз скасували. Керівник МВС СРСР Щолоков переживав, що 62 млн селян без паспортів не піддаються обліку і відправив у ЦК КПРС пропозиції щодо зміни системи. Його підтримали товариші із прокуратури і КГБ. 28 серпня 1974 г. Совєт Міністрів СРСР прийняв постанову N 677. З першого січня 1976 селяни СРСР отримали можливість мати паспорти і покидати межі свого району більш ніж на 30 днів.
В нашому селі живе бабуся, Олена Василівна. Їй вісімдесят. Минулого року поховала діда. Здоров’я вже нема. Покинула свою пусту хату і живе у дочки. Світла, добра людина. Вчора сиділи з нею на лавочці, говорили про життя. Їй тяжко, жаліється на неміч. Тужить за дідом. Бачив їх чорно-білі фото. Дід статний красень, з квадратним голлівудським підборіддям. Олена Василівна - красуня, дуже гарна. Пара, яких мало. Щоб розрадити, кажу: не завжди ж було так? Ви прожили довге життя. Мабуть, було й багато хорошого? Вам нема чого горювати.
І тут вона заплакала. Навзрид. Не було нічого хорошого, Серьожа! Що я бачила? Робота на фермі зранку до ночі, город і більш нічого! За все життя далі району не виїжджала!
Це було так розпачливо і безнадійно. І неочікувано. Думав, старенькі звикли до ізоляції у своїх малих колгоспних світах. Ні. Бо люди. А людині треба свобода й простір!
Зараз тяжко уявити, як це - за все життя не виїхати зі свого села. Так само для багатьох тяжко усвідомити, що поїздки за кордон у Турцію і Єгипет - це всього лише переліт у сусіднє село. Справжній закордон - це Берлін, Париж, Рим, Амстердам, Стокгольм, Барселона. А ще Лондон, Сан-Франциско, Сідней, Нью-Йорк, Токіо. Тільки побувавши там, можна стверджувати, що живеш у сучасному світі, а не у своєму селі. І я не хочу, щоб українці в кінці життя плакали за можливостями, які у них відібрали.
Тому віва, безвіз! За 5 років цю країну буде не впізнати.
Сергей Марченко