15 цікавих фактів про українську мову

[ibigdan]

1. Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова була прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови.

Comments

например Ломоносов

[burzhuin]

- а также Сумароков и Тредиаковский.
Далее Княжнин и Фонвизин(!).
Потом Державин, Жуковский, Крылов.
Язык в живом развитии.
Начиная с Карамзина и карамзинистов (Пушкин) а также младоархаистов (Грибоедов) - уже в достаточной степени сформировавшийся.

ПС при том, что Энеида замечательная вещь, она все же носила весьма пародийный характер, вписываясь в длинный ряд пародий на античные темы. И стоя на плечах гигантов - в частности, Сковороды, которого во многом можно уподобить Ломоносову. Но развитый литературный язык - это скорее заслуга Шевченко, чем Котляревского, оставшегося неким творческим казусом, в хорошем смысле, конечно.

Но прямых последователей у него не было - Кобзарь, Украинка, Франко и Коцюбинский произрастают из другого корня, а от "Энеиды" Котляревского демонстративно отталкиваются.

ППС из вики:
Сам Котляревский и его современники «малороссийский язык» как таковой использовали прежде всего с юмористической целью[9]. Поэтому писатели украинского романтизма, с 1840-х годов утверждавшие украинский язык в более широком стилевом и тематическом диапазоне, стремились отмежеваться от традиций Котляревского - «котляревщины»[10]. Тарас Шевченко, в 1838 году написавший на смерть поэта восторженные стихи «На вечную память Котляревскому», в котором прославлял его как творца бессмертной «Энеиды», в 1847 году аттестовал «Энеиду» как «сміховину на московський шталт»[10].

Re: например Ломоносов

[lanss]

москальскую вики оно нам тут цитирует. ну ты клоун.

невже знову брешуть москалi?

[burzhuin]

Передмова до «Кобзаря» (нездійсненого видання)

Прочитали собі по складах «Енеїду» та потинялись коло шинку, та й думають, що от коли вже ми розпізнали своїх мужиків. Е ні, братики, прочитайте ви думи, пісні, послухайте, як вони співають, як вони говорять меж собою шапок не скидаючи, або на дружньому бенкеті як вони згадують старовину і як вони плачуть, неначе справді в турецькій неволі або у польського магнатства кайдани волочать, - то тойді і скажете, що «Енеїда» добра, а все-таки сміховина на московський шталт.

Джерело тексту:
- чистовий автограф у підготовчому рукопису задумуваного 1847 р. нового («другого») «Кобзаря» (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, відділ рукописів, ф. 1, № 72, арк. 17-19 зв.).