Україну теж можна поділити на світи, і не один
Ось, наприклад, сьогодні по дорозі на Краматорськ заїхав у таке собі депресивне містечко Родинське. Стандартні двоповерхові будинки, сірі і безликі навколо шахтного терикону. Мешканці такі ж, як і ті будинки, будинок піонерів пофарбований аж надто вже ворожим сірим, хоча ні, майже чорним кольором. І тут мешкає такий собі Сергій Поливко, в минулому боксер, а зараз засновник і натхненник клубу "Слава Україні". Я сподівався побачити що завгодно, але тільки не те, що тут, у забутому Богом шахтарському селищі людина самотужки зможе створити осередок майбутнього, тобто, без будь якої підтримки зовні він самотужки виховує шахтарських дітей попри впертий і мовчазний спротив батьків.
Поки ми спілкувалися, в клуб заходили дітки і замість "добрий день" вони буденно вітались "Слава Україні". Уявіть собі діточок 7-10 років, які з дорослим виразом обличчя таким чином вітаються з незнайомим їм дядьком. Особливої якоїсь програми немає: діти пишуть листи на фронт, займаються орігамі, виготовляють обереги для солдатів. Є спортивний майданчик, де в теплу пору року є і спортивні снаряди і де можна поганяти в футбол. Я довго спілкувалвся і з дітьми, і з Сергієм, і мушу сказати, - те що він робить набагато цінніше аніж будь які промови, чи декларації. Мовчки, у ворожому оточенні він бореться за душі дітей, намагається виховати справжніх українців.
А потім була піцца. Десь зо п"ять штук. Їх готує літня мама Сергія, а діти всі разом у клубі їх печуть. Бачили б ви ту атмосферу. Отже, один світ -це годинники і купа готівки, а другий - можливість зробити хоч що небудь для майбутнього цієї країни.
Ігор Стокоз
Поки ми спілкувалися, в клуб заходили дітки і замість "добрий день" вони буденно вітались "Слава Україні". Уявіть собі діточок 7-10 років, які з дорослим виразом обличчя таким чином вітаються з незнайомим їм дядьком. Особливої якоїсь програми немає: діти пишуть листи на фронт, займаються орігамі, виготовляють обереги для солдатів. Є спортивний майданчик, де в теплу пору року є і спортивні снаряди і де можна поганяти в футбол. Я довго спілкувалвся і з дітьми, і з Сергієм, і мушу сказати, - те що він робить набагато цінніше аніж будь які промови, чи декларації. Мовчки, у ворожому оточенні він бореться за душі дітей, намагається виховати справжніх українців.
А потім була піцца. Десь зо п"ять штук. Їх готує літня мама Сергія, а діти всі разом у клубі їх печуть. Бачили б ви ту атмосферу. Отже, один світ -це годинники і купа готівки, а другий - можливість зробити хоч що небудь для майбутнього цієї країни.
Ігор Стокоз