Бугагашенькі
Ось і сквнчилося моє вигнання, тобто командировка до філії. Буду сумувати за цими 3,5 тижнями і колегами. Мені там було важко, бо режим не співпадав, але і в багато чому комфортніше. Трохи дратувала завідувачка. Зовсім трохи і чисто по роботі. А на рідному робочому місці, хоч усі рідні і близькі, але (як і у випадку з домашніми) трохи надокучили. В командировці до мене ставилися с повагою, а на постійному місці (як і дома) як до меблів. Дуже нервуюсь повертаючись. В командировці я робила на максималках і мене цінували. Тут, на постійному місці, в мене будо перманентне відчуття, що я комусь винна, що мало роблю, хоча теж завжди на максималках. 😥 Десь так