спитайте мене, що таке нанотехнології і я скажу вам, в яку країну вам їхати за відповіддю
сьогодні мав одне доручення в інституті, яке закинуло моє ліниве тіло на вулицю володимирську до установи, яка скромно називаєтсья "президія нан україни". це навпроти будинку вчителя, якщо хтось не знає. що цікаво, я сам того не знав до сьогодні. "ти що? там же поруч якийсь грьобаний теарт/опера/оперета! ти там інколи не був??!!", - сказала одна співробітниця в інституті. отакий я неотесаний нелюбитель несучасного. то я трошки відволікся. суть в іншому. іду, значить я вперше в житті через парк шевченка, думаю, як би ото було вчитися там. і як би я казав скорочено на свій навчальний заклад. так я кажу по телефону: "я в могилі". а, навчаючись в шевченка казав би: "я в шеві"? нєгатішна. на подолі краще, хоч тут і парк. та і, можу поспорити, тут яблуку ніде впасти в будній день. та ще й мамаши із калясками. іду я собі в таких роздумах і тут помічаю попереду дядічку, який вдягнений в стилі "звичайний перехожий" у фільмі "приключения шурика" чи "бриллиантовая рука". тупо прикид кінця 70-х. стара біла лляна сорочка, сірі штани і, головне, кашкет. не кепка гоповська, а тупо кашкет. такий, якого колись мій дід вдягав на город. може, іще в бабці такі завалялись. єдине, чого йому не вистачало для повнои образу - так це авоськи! от іду і думаю: "а всякі там ідіотські політики кажуть про європу, 21-ше століття. а надворі кінець 70-х!!!" і тут я бачу, шо цей дядічка теж заходить в президію! і питає кімнату 361!!! це туди ж само, куди йшов я! це в ітй кімнаті приймали документи на конкурс міністерства освіти по НАНОТЕХНОЛОГІЯМ І НАНОМАТЕРІАЛАМ!
і якщо в цій країні передовою наукою займаються люди, які не можуть себе забезпечити.... то виникають деякі запитання.
шо це за наука така передова, яка не приносить прибутків?
що в цій науці є, окрім ентузіазму цих старих людей, які просто фізично не можуть без неї жити, щоб почувати себе іще хоч комусь потрібними?
і останнє - найважливіше. чи є в цієї справи майбутнє? адже, молоде покоління не вигодуєш із одного ентузіазму.
і якщо в цій країні передовою наукою займаються люди, які не можуть себе забезпечити.... то виникають деякі запитання.
шо це за наука така передова, яка не приносить прибутків?
що в цій науці є, окрім ентузіазму цих старих людей, які просто фізично не можуть без неї жити, щоб почувати себе іще хоч комусь потрібними?
і останнє - найважливіше. чи є в цієї справи майбутнє? адже, молоде покоління не вигодуєш із одного ентузіазму.