Сонце в небі блищить,
А мені не щастить
Аж із самого ранку.
Я мале сиротя
І мені це життя -
Не життя, лихоманка.
Все так добре було:
І просторе житло,
І люцерни лушпиння.
Я не знала нужди,
Мій хазяїн завжди
Був до мене прихильний.
Раптом атакував
І лякав, і цькував,
І псував мені нерви.
За хвоста ухопив,
Навіжено хрипів:
"Що зробила ти, стерво?"
Носом тикав у дріт,
Надавив на живіт,
Почала я благати:
Якщо можеш - прости,
Відпусти, відпусти,
Звідки мала я знати?
Що гризти не можна дріт інтернету
Дріт монітору, дріт ноутбуку,
Зарядний пристрій нового планшету,
Кабель зображення, кабель звуку,
Дріт телефонний, дріт акустичний,
Дріт для радіо-теле трансляції,
Багатоканальні волокна оптичні
І герметезовану всю ізоляцію.
Звідки я знала, що той клятий дріт
Має стільки важливості?
Позбавлений цей свавільний світ
Гуманності і справедливості.