Кавказ. Північна Осетія. Альптабір Цей. "Там злітають з обличчя маски..."
Там злітають з обличчя маски,
Зупиняє крок осторога,
Там в каменях стогне поразка,
Там в небо кричить перемога.
І ми тягнулись до вершини,
Демонстрували своє вміння
еквілібриста, балерини,
балансували на камінні.
І крок за кроком так уперто
Ми витрачали свої сили
І лідоруб кололи в ребра
Байдужих нечуттєвих схилів
А потім крались як грабіжник:
Каміння все живе смертельно.
І кожен крок був дуже ніжний,
дуже продуманий ретельно.
Хапали вітер під футболку,
Хапали в очі краєвиди.
А де сміливість? Це ж не голка,
Її не можна загубити!
Нам треба вверх, нам треба вгору
Там наші янголи на хмарі
сидять і курять так нервово
на весь загін одну сигару
Клянуть неспокій наш чортихами
І розганяють вирій лих,
Шепочуть в вухо нам задиханио:
"Немає безстрашних живих!"
Вони дивуються і мліють
Від ризикованих маршрутів
І направляють як уміють
І затуляють нам бергшрунди
І камнепади зупиняють
І засипають нам ранклюфти
І карабіни закривають
Нам необачним на всі муфти
А коли ми авантюристи
Холодну вхопимо ночівлю -
Стеліть нам небо чисте-чисте
І Шлях Чумацький на покрівлі
І зорі жменями жбурляйте,
Ми кожній будемо бажати
Нам треба вниз обов'язково
На землю тверду знову стати
Залишити цей простір-час,
Гірську величність і красу.
Бо там внизу чекають нас
Ми обіцяли там внизу.
І там у затишній оселі
До ранку не підемо спати,
Ми будем збуджено-веселі
Наперебій розповідати
Як злітають з обличчя маски,
Зупиняє крок осторога,
Як в каменях стогне поразка,
Як в небо кричить перемога!
(c) І. Ліва
