3 квітня 1990 року - вперше в Україні було офіційно піднято синьо-жовтий прапор.
3 квітня 1990 року на сесії Львівської міської ради було визнано правомірним використання Українського Національного прапора на нарівні з існуючими державними прапорами. І вперше над ратушою було піднято синьо-жовтий стяг.
За півроку до цієї події, 17-го вересня 1989 р. неофіційно, але вперше за часи радянської влади, люди пройшлись маршем через Львів під синьо-жовтими прапорами. Батьки казали своїм дітям: "Запам'ятайте це, бо можете більше ніколи не побачити". Маніфестацію розіграв ОМОН, людей побили, прапори потоптали, прапороносців заарештували.
У 1966-му році першого травня студенти Київського інституту народного господарства (Нархоз, тепер КНЕУ), Віктор Кукса та Георгій Москаленко встановили на даху головного корпуса синьо-жовтий прапор.
Москаленко стояв на сторожі біля пожежної драбини з самопалом, набитим сіркою з сірників. Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і натомість прив’язав синьо-жовтий, пошитий з двох жіночих шарфів, бо тканину відповідних кольорів за радянських часів неможливо було купити в жодному магазині.
На прапорі було написано: "Ще не вмерла Україна. Ще її не вбито. ДПУ". (ДПУ - Демократична партія України).
Зранку 1-го травня прапор побачили колони робітників та студентів, що формувались біля Нархозу і вирушали з демонстрацією на Хрещатик.
24-го липня 1990 року синьо-жовтий прапор було піднято над Київською міською радою.
Під час походу по Кавказу, 2007-го року, наша група альпіністів підкорила першу в своєму житті вершину, пік Брно, 4110 м. Група складалась з українців і росіян. Українська частина (Степан Скрипник, Ганна Діскант, Олександра Баєва і я) дістали на вершині український прапор. Наші товариші з Росії поставились до такого жесту скептично: "І нащо тут свій націоналізм виставляти на показ?".
А нам сподобалось. Нам є чим пишатись :)
За півроку до цієї події, 17-го вересня 1989 р. неофіційно, але вперше за часи радянської влади, люди пройшлись маршем через Львів під синьо-жовтими прапорами. Батьки казали своїм дітям: "Запам'ятайте це, бо можете більше ніколи не побачити". Маніфестацію розіграв ОМОН, людей побили, прапори потоптали, прапороносців заарештували.
У 1966-му році першого травня студенти Київського інституту народного господарства (Нархоз, тепер КНЕУ), Віктор Кукса та Георгій Москаленко встановили на даху головного корпуса синьо-жовтий прапор.
Москаленко стояв на сторожі біля пожежної драбини з самопалом, набитим сіркою з сірників. Кукса виліз на дах, зрізав кухонним ножем червоний прапор і натомість прив’язав синьо-жовтий, пошитий з двох жіночих шарфів, бо тканину відповідних кольорів за радянських часів неможливо було купити в жодному магазині.
На прапорі було написано: "Ще не вмерла Україна. Ще її не вбито. ДПУ". (ДПУ - Демократична партія України).
Зранку 1-го травня прапор побачили колони робітників та студентів, що формувались біля Нархозу і вирушали з демонстрацією на Хрещатик.
24-го липня 1990 року синьо-жовтий прапор було піднято над Київською міською радою.
Під час походу по Кавказу, 2007-го року, наша група альпіністів підкорила першу в своєму житті вершину, пік Брно, 4110 м. Група складалась з українців і росіян. Українська частина (Степан Скрипник, Ганна Діскант, Олександра Баєва і я) дістали на вершині український прапор. Наші товариші з Росії поставились до такого жесту скептично: "І нащо тут свій націоналізм виставляти на показ?".
А нам сподобалось. Нам є чим пишатись :)