Cлава Україні! Слава героям!
Обережно!
Львів. Я обожнюю це місто і вважаю, що воно відповідає мені взаємністю, з першого погляду.
Наша перша зустріч була довго очікуваною і відбулася в квітні чи березні 2004 року.
Це було перше і останнє місто(окрім рідної і улюбленої Одеси), про яке я можу сказати, що я би змогла тут жити.
І в цей наш приїзд я теж відчула наші взаємні почуття з цим містом.
все почалося навіть до самого факту приїзду у місто:для початку мені на роботі дозволили піти раніше, щоб встигнути на потяг, потім я сама без допомоги знайомих змогла взяти білети туди й назад(на жаль назад тільки в плацкарт і тільки в різних кінцях вагона, але ж це не головне).
А далі почалося саме цікаве: нашими попутниками по купе опинилися пара, муж був якоюсь високопоставленою фігурою в міністерстві оборони України. Байками, якими він нас розважав під час подорожі, можна було б заслуховуватись на протязі 1000 і 1 ночі, а у нас був на жаль тільки один вечір. До речі він зараз пише мемуари, тому переказувати не буду, як тільки знайду просто прорекламую))
Коли ми у ранці приїхали у Львів ми не мали уявлення ні де ми зупинимося, ні що будемо робити, ні куди підемо. тому вирішили залишити речі на вокзалі і буде як буде.
Потім мені прийшла в голову геніальна ідея, що у Львові від вокзалу до центра зовсім недалечко. І ми пішли. По дорозі я згадала, що мені розповідали про дешевий готель у центрі міста біля цирку, ми його знайшли, але нам пояснили, що зараз вільних місць не має, але можливо будуть після дванадцятої. Вирішили повернутися пізніше і пішли шукати каву о восьмій годині у центрі Львова. Для тих, хто не в темі пояснюю усі чудові і не зовсім кав'ярні у Львові відкриваються о десятій. І ось ходимо ми шукаємо і знаходимо чудове кафе в якому є кава печиво і шаровий інет.І там(в інеті) знаходимо список самих незвичайних кафе , кнайп та ресторанів Львова(наприклад такий: http://www.bagnet.org/news/rating/companies/2009-10-26/30653). Після такого багатообіцяючого початку вирішуємо, що поїздка у нас буде дегустаційна. До часу приїзда в готель залишається ще дві години, ми відправляємося на прогулянку до цього часу.
І зустрічаємо таке:
а потім таке:
а потім такого:
розміром він з московську сторожову, і хутро таке м'якеньке-м'якеньке
а потім таке:
перше це фото, а друге плакат на ремонтуємому будинку.
такий плакат покликав нас шукати їжу
А потім у нас був сніданок - обід в першому закладі нашого списку:
«Галицька жидівська кнайпа «Під золотою Розою»(http://www.zaxid.net/article/26681/)
я їм:
а Талік чекає м'яса:
Потім поїхали в наш "готель" поселятися. В Такому останній раз ми залишалися тільки коли поверталися в Одесу після двох недільної подорожі. І то тільки тому що Талік вже засинав за рулем)) Але тут вирішили залишитися, все рівно багато часу в готелі проводити не збиралися))
Далі у нас по плану був пивний завод. Ми довго йшли, прийшли, відстояли чергу, зайшли на територію:
вирішили прийти завтра і пішли. Прогулялися, знайшли під'їзд:
заїхали в готель залишити речі:
Потім були коктелі в "Мазох-кафе"(http://www.zaxid.net/newsua/2008/4/8/162118/):
вхід в туалет:
антураж туалету:
Талік, який зачервонився:
І просто червона я:
Тут я лізу у кишеню до Захер Мазоха:
і він задоволений
А тут Талік обіймає його:
І по-моєму він(Захер) замислився.
Не пам'ятаю хто це:
не знаю що це:
Далі ми поїхали на екскурсію по Львову на цьому:
Погляд з іншого боку:
Далі по плану вечеря в ресторації - музеї "Гасова лямпа"(http://www.zaxid.net/article/29496/):
Зовні:
Всередині:
меню:
ще інтер'єри:
Поїли можно і поспать. Пішли в готель, виспалисися, відвезли речі на вокзал, спробували поіхати на пивний завод, не поїхали, завернули в місто, кататися на segway:
Потім пішли снідати - обідати в "Криївку"(http://www.zaxid.net/newsua/2009/11/19/133008/):
щоб зайти треба сказати гасло: "Слава героям!", чесно признатися, що москалів серед нас не має, і випити чарочку з повстанцем.
І тоді ми попадаємо всередину:
я:
Талік:
ми:
я, як завжди вже їм:
а Талік, як завжди чекає м'яса:
Після обіду ми пішли на пішохідну екскурсію по Львову:
масонська ресторація у Львові:
та інше:
і кава на останне:
Львів. Я обожнюю це місто і вважаю, що воно відповідає мені взаємністю, з першого погляду.
Наша перша зустріч була довго очікуваною і відбулася в квітні чи березні 2004 року.
Це було перше і останнє місто(окрім рідної і улюбленої Одеси), про яке я можу сказати, що я би змогла тут жити.
І в цей наш приїзд я теж відчула наші взаємні почуття з цим містом.
все почалося навіть до самого факту приїзду у місто:для початку мені на роботі дозволили піти раніше, щоб встигнути на потяг, потім я сама без допомоги знайомих змогла взяти білети туди й назад(на жаль назад тільки в плацкарт і тільки в різних кінцях вагона, але ж це не головне).
А далі почалося саме цікаве: нашими попутниками по купе опинилися пара, муж був якоюсь високопоставленою фігурою в міністерстві оборони України. Байками, якими він нас розважав під час подорожі, можна було б заслуховуватись на протязі 1000 і 1 ночі, а у нас був на жаль тільки один вечір. До речі він зараз пише мемуари, тому переказувати не буду, як тільки знайду просто прорекламую))
Коли ми у ранці приїхали у Львів ми не мали уявлення ні де ми зупинимося, ні що будемо робити, ні куди підемо. тому вирішили залишити речі на вокзалі і буде як буде.
Потім мені прийшла в голову геніальна ідея, що у Львові від вокзалу до центра зовсім недалечко. І ми пішли. По дорозі я згадала, що мені розповідали про дешевий готель у центрі міста біля цирку, ми його знайшли, але нам пояснили, що зараз вільних місць не має, але можливо будуть після дванадцятої. Вирішили повернутися пізніше і пішли шукати каву о восьмій годині у центрі Львова. Для тих, хто не в темі пояснюю усі чудові і не зовсім кав'ярні у Львові відкриваються о десятій. І ось ходимо ми шукаємо і знаходимо чудове кафе в якому є кава печиво і шаровий інет.І там(в інеті) знаходимо список самих незвичайних кафе , кнайп та ресторанів Львова(наприклад такий: http://www.bagnet.org/news/rating/companies/2009-10-26/30653). Після такого багатообіцяючого початку вирішуємо, що поїздка у нас буде дегустаційна. До часу приїзда в готель залишається ще дві години, ми відправляємося на прогулянку до цього часу.
І зустрічаємо таке:
а потім таке:
а потім такого:
розміром він з московську сторожову, і хутро таке м'якеньке-м'якеньке
а потім таке:
перше це фото, а друге плакат на ремонтуємому будинку.
такий плакат покликав нас шукати їжу
А потім у нас був сніданок - обід в першому закладі нашого списку:
«Галицька жидівська кнайпа «Під золотою Розою»(http://www.zaxid.net/article/26681/)
я їм:
а Талік чекає м'яса:
Потім поїхали в наш "готель" поселятися. В Такому останній раз ми залишалися тільки коли поверталися в Одесу після двох недільної подорожі. І то тільки тому що Талік вже засинав за рулем)) Але тут вирішили залишитися, все рівно багато часу в готелі проводити не збиралися))
Далі у нас по плану був пивний завод. Ми довго йшли, прийшли, відстояли чергу, зайшли на територію:
вирішили прийти завтра і пішли. Прогулялися, знайшли під'їзд:
заїхали в готель залишити речі:
Потім були коктелі в "Мазох-кафе"(http://www.zaxid.net/newsua/2008/4/8/162118/):
вхід в туалет:
антураж туалету:
Талік, який зачервонився:
І просто червона я:
Тут я лізу у кишеню до Захер Мазоха:
і він задоволений
А тут Талік обіймає його:
І по-моєму він(Захер) замислився.
Не пам'ятаю хто це:
не знаю що це:
Далі ми поїхали на екскурсію по Львову на цьому:
Погляд з іншого боку:
Далі по плану вечеря в ресторації - музеї "Гасова лямпа"(http://www.zaxid.net/article/29496/):
Зовні:
Всередині:
меню:
ще інтер'єри:
Поїли можно і поспать. Пішли в готель, виспалисися, відвезли речі на вокзал, спробували поіхати на пивний завод, не поїхали, завернули в місто, кататися на segway:
Потім пішли снідати - обідати в "Криївку"(http://www.zaxid.net/newsua/2009/11/19/133008/):
щоб зайти треба сказати гасло: "Слава героям!", чесно признатися, що москалів серед нас не має, і випити чарочку з повстанцем.
І тоді ми попадаємо всередину:
я:
Талік:
ми:
я, як завжди вже їм:
а Талік, як завжди чекає м'яса:
Після обіду ми пішли на пішохідну екскурсію по Львову:
масонська ресторація у Львові:
та інше:
і кава на останне: