Ще про натуральне харчування. І каву
У продовження теми.
Африканські подарунки завжди найбільше тішать натуральністю та автентичністю. Я і про прикраси, і про статуетки, і про одяг, і про їжу.
Якщо порівняти кенійське арахісове масло та американське (про українське мовчу, бо гіршої гидоти важко знайти, і взагалі, то кака (відповідає навіть за кольором), а не масло), то можна сказати, що американське пахне дужче, має темніший колір і трохи яскравіший смак, але віддає хімією. Особливо то розумієш після того, як скуштуєш африканське - воно надзвичайно смачне (правда, колір і запах не настільки насичені), у переліку інгрідієнтів немає купи Е і т.д., а смаком нагадує те, яке мама власноруч готувала, коли була на Україні: вона розтирала арахіс у кавничці (власноруч обібраний і підсмажений), а тоді розмішувала зі звичайним маслом. І після нього відчуваєш ситість і легкість у шлунку (після американського дуже хочеться пити і в туалет - по-серйозному, пробачте за натуралізм).
Стосовно чаю - його питиме не кожен. Мій чоловік ніяк не може, а сьогодні я пригощала домашню групу з церкви, то допила до дна й похвалила лише одна жінка з 9 людей - і то радше через те, що сама дуже багато років провела в Іспанії, працюючи шеф-кухарем, і любить усілякі делікатеси. Усі думають, що він із перцем. Але насправді то просто імбир. Так, чай дуже гострий і spicy. Але він і дуже корисний.
Зате африканська кава дуже м"яка. Ніякої гіркоти. І неперевершений запах. Вона закрита герметично (так що навіть пересипати крупинки неможливо, поки не відкриєш упаковку), а коли вже відкриваєш, то запах настільки заповнює кімнату (і якиииий запах!!!!!!!!), що здається, що навколо - 40 кавничок, які перемелюють щойно підсмажені кавові зернятка.
Я одразу закрила упаковку - ще з попередньої пачки не допили, але аромат витає ось уже півгодини. Стійкий і дуже приємний. Я ще жодного разу не чула такого в жодній кав"ярні. Що буде, коли я почну цю каву варити?! (У віш-лісті дописала собі: "турка", бо до того було легше, у нас була розчинна кава (між іншим, африканська розчинна така сама з вигляду, як українська нерозчинна, а не як ці дикі кульки штучного порошку, наліплені на краплі незрозумілої рідини, як у нерозчинній каві вітчизняного виробника).
Приємно...
Африканські подарунки завжди найбільше тішать натуральністю та автентичністю. Я і про прикраси, і про статуетки, і про одяг, і про їжу.
Якщо порівняти кенійське арахісове масло та американське (про українське мовчу, бо гіршої гидоти важко знайти, і взагалі, то кака (відповідає навіть за кольором), а не масло), то можна сказати, що американське пахне дужче, має темніший колір і трохи яскравіший смак, але віддає хімією. Особливо то розумієш після того, як скуштуєш африканське - воно надзвичайно смачне (правда, колір і запах не настільки насичені), у переліку інгрідієнтів немає купи Е і т.д., а смаком нагадує те, яке мама власноруч готувала, коли була на Україні: вона розтирала арахіс у кавничці (власноруч обібраний і підсмажений), а тоді розмішувала зі звичайним маслом. І після нього відчуваєш ситість і легкість у шлунку (після американського дуже хочеться пити і в туалет - по-серйозному, пробачте за натуралізм).
Стосовно чаю - його питиме не кожен. Мій чоловік ніяк не може, а сьогодні я пригощала домашню групу з церкви, то допила до дна й похвалила лише одна жінка з 9 людей - і то радше через те, що сама дуже багато років провела в Іспанії, працюючи шеф-кухарем, і любить усілякі делікатеси. Усі думають, що він із перцем. Але насправді то просто імбир. Так, чай дуже гострий і spicy. Але він і дуже корисний.
Зате африканська кава дуже м"яка. Ніякої гіркоти. І неперевершений запах. Вона закрита герметично (так що навіть пересипати крупинки неможливо, поки не відкриєш упаковку), а коли вже відкриваєш, то запах настільки заповнює кімнату (і якиииий запах!!!!!!!!), що здається, що навколо - 40 кавничок, які перемелюють щойно підсмажені кавові зернятка.
Я одразу закрила упаковку - ще з попередньої пачки не допили, але аромат витає ось уже півгодини. Стійкий і дуже приємний. Я ще жодного разу не чула такого в жодній кав"ярні. Що буде, коли я почну цю каву варити?! (У віш-лісті дописала собі: "турка", бо до того було легше, у нас була розчинна кава (між іншим, африканська розчинна така сама з вигляду, як українська нерозчинна, а не як ці дикі кульки штучного порошку, наліплені на краплі незрозумілої рідини, як у нерозчинній каві вітчизняного виробника).
Приємно...