про записані мрії і важливі красивості
Ще багато років тому, коли я була мрійливим підлітком з великою любов’ю до красивих записників і всіляких надихаючих переліків, визріло бажання записувати свої мрії на певний період - місяць, рік, п’ять - записувати, а потім у молитві довіряти Богу. Коли вже після завершення першого такого терміну я побачила, що галочок біля моїх пунктів з’явилося неймовірно (бо коли писала, не зовсім вірила, що все це може здійснитися, ще й так швидко!) багато, хороше бажання стало хорошою традицією.
Тож щороку я записую свої мрії - і щороку пишу вдячні підсумки. Крім того, враховуючи свою запальність (і, звідси, забудькуватість) та величезну кількість розмаїтих справ, за які беруся, пишу плани на тиждень. І завдання на місяць. На щастя, тепер красивих записників - подарунків улюблених друзів - для цього вистачає.
Записавши, я знаю, над чим потрібно працювати, за що молитися, що не проґавити. Наприкінці місяця я дивлюся, що ще залишилося невиконаним - і це мотивує мене докласти зусиль, аби таки впоратися із поставленим завданням. Щотижневики допомагають менше забувати й не проґавлювати дедлайни. А річні підсумки сповнюють теплої вдячності й віри, що й у прийдешньому році Бог усе влаштує якнайкраще.
У грудні минулого року я читала чудову книжку Елізабет Джордж (більше про неї писала в читанці) - ця книжка особливо добре лягла мені на серце в цей період, і дуже багато порад захотілося почати втілювати вже, негайно. Серед них - щоранкове планування згідно пріоритетів. Звучить нудно й дивакувато, але суть дуже проста й важлива. Крім переліку справ на день (який, зазвичай, варто писати напередодні ввечері) під час вранішньої молитви робити у своєму щоденнику записи важливих моментів у кожній із найважливіших сфер життя (як то стосунки з Богом, чоловік, діти, дім, особистий розвиток, служіння, творчість, робота, взаємини з близькими). Такі записи можуть і не стосуватися переліку справ, а просто бути важливим нагадуванням: «не забути написати надихаючу записку чоловікові на роботу й покласти йому в гаманець», «не заходити у ФБ після обіду, натомість більше часу провести на свіжому повітрі» тощо.
Коли я писала мрії на цей рік, то не просто розділила їх за основними сферами, а ще й додала туди «методи досягнення» - оцей простенький щоденний дріб’язок, який, зрештою, і стане їхнім утіленням. І якщо в попередні роки у моєму списку можна було помітити пункти типу «завершити навчання», «відвідати такі-то країни», «дописати книжку», «купити комод», то тепер все виглядає геть інакше. Серед моїх важливих пунктів тепер «щасливий чоловік» (знаю, він був щасливим і раніше, але тепер я поставила собі то як ціль - і, думаю, його щастя від цього тільки додасться), «оточена Господньою радістю дитина», «натхненна, сповнена сил і Божих бажань я». Там є довгий перелік того, як я можу послужити комусь - і ще перелік отих дорогих «комусів».
Звісно, там є місце й для матеріальних мрій, і для творчих-робочих планів, і про поїздки я не забула. Є навіть «мрії на межі здійсненного». Але основне - перелік маленьких кроків, які стараюся робити щодня. Усвідомлюючи, що тільки так можуть здійснитися мої великі мрії.
Ну, якось так. А от надихнули на цей пост (банально, але правда), мої дивовижно красиві інструменти для такого планування: подарований iversity айпед (він, я помітила, взагалі надихає на творчість!), куди все це пишу й звідки щоранку (і часто щовечора) то все перечитую, яскравий зелений щотижневик (уже другий рік купую їх від фірми Brunnen - і дуже задоволена) і просто казковий подарунок моєї любої marimarfa - персиковий Moleskine, куди мрію записати ще не одну казку, ще не одну історію.
P.S. Після останнього абзацу мене можна назвати жертвою брендів, але ось що я зовсім недавно збагнула: речі, у яких продумана кожна деталь, спонукають діяти так само - продумуючи кожну деталь. Красиві речі надихають на творчість - і «Теплі історії» свого часу почали писатися, коли дорога springfrom запросила пожити на період моїх київських сесій у їхній затишній оселі з купою таких от красивих, стильних, важливих деталей. І, до речі, тоді ж вона подарувала красивий записник. Тож маю привід ще раз подякувати :-).
Тож щороку я записую свої мрії - і щороку пишу вдячні підсумки. Крім того, враховуючи свою запальність (і, звідси, забудькуватість) та величезну кількість розмаїтих справ, за які беруся, пишу плани на тиждень. І завдання на місяць. На щастя, тепер красивих записників - подарунків улюблених друзів - для цього вистачає.
Записавши, я знаю, над чим потрібно працювати, за що молитися, що не проґавити. Наприкінці місяця я дивлюся, що ще залишилося невиконаним - і це мотивує мене докласти зусиль, аби таки впоратися із поставленим завданням. Щотижневики допомагають менше забувати й не проґавлювати дедлайни. А річні підсумки сповнюють теплої вдячності й віри, що й у прийдешньому році Бог усе влаштує якнайкраще.
У грудні минулого року я читала чудову книжку Елізабет Джордж (більше про неї писала в читанці) - ця книжка особливо добре лягла мені на серце в цей період, і дуже багато порад захотілося почати втілювати вже, негайно. Серед них - щоранкове планування згідно пріоритетів. Звучить нудно й дивакувато, але суть дуже проста й важлива. Крім переліку справ на день (який, зазвичай, варто писати напередодні ввечері) під час вранішньої молитви робити у своєму щоденнику записи важливих моментів у кожній із найважливіших сфер життя (як то стосунки з Богом, чоловік, діти, дім, особистий розвиток, служіння, творчість, робота, взаємини з близькими). Такі записи можуть і не стосуватися переліку справ, а просто бути важливим нагадуванням: «не забути написати надихаючу записку чоловікові на роботу й покласти йому в гаманець», «не заходити у ФБ після обіду, натомість більше часу провести на свіжому повітрі» тощо.
Коли я писала мрії на цей рік, то не просто розділила їх за основними сферами, а ще й додала туди «методи досягнення» - оцей простенький щоденний дріб’язок, який, зрештою, і стане їхнім утіленням. І якщо в попередні роки у моєму списку можна було помітити пункти типу «завершити навчання», «відвідати такі-то країни», «дописати книжку», «купити комод», то тепер все виглядає геть інакше. Серед моїх важливих пунктів тепер «щасливий чоловік» (знаю, він був щасливим і раніше, але тепер я поставила собі то як ціль - і, думаю, його щастя від цього тільки додасться), «оточена Господньою радістю дитина», «натхненна, сповнена сил і Божих бажань я». Там є довгий перелік того, як я можу послужити комусь - і ще перелік отих дорогих «комусів».
Звісно, там є місце й для матеріальних мрій, і для творчих-робочих планів, і про поїздки я не забула. Є навіть «мрії на межі здійсненного». Але основне - перелік маленьких кроків, які стараюся робити щодня. Усвідомлюючи, що тільки так можуть здійснитися мої великі мрії.
Ну, якось так. А от надихнули на цей пост (банально, але правда), мої дивовижно красиві інструменти для такого планування: подарований iversity айпед (він, я помітила, взагалі надихає на творчість!), куди все це пишу й звідки щоранку (і часто щовечора) то все перечитую, яскравий зелений щотижневик (уже другий рік купую їх від фірми Brunnen - і дуже задоволена) і просто казковий подарунок моєї любої marimarfa - персиковий Moleskine, куди мрію записати ще не одну казку, ще не одну історію.
P.S. Після останнього абзацу мене можна назвати жертвою брендів, але ось що я зовсім недавно збагнула: речі, у яких продумана кожна деталь, спонукають діяти так само - продумуючи кожну деталь. Красиві речі надихають на творчість - і «Теплі історії» свого часу почали писатися, коли дорога springfrom запросила пожити на період моїх київських сесій у їхній затишній оселі з купою таких от красивих, стильних, важливих деталей. І, до речі, тоді ж вона подарувала красивий записник. Тож маю привід ще раз подякувати :-).