аби не мерзли

Oct 15, 2013 12:59

В цю осінь мені не хочеться нікуди поспішати. І до Різдва я не готуюся з жовтня, як у попередні роки, - мабуть, радощів у буднях і так вистачає. Щоранку за вікном - руді тумани. Щоранку в долонях гарячий чай, який приносить чоловік мені в спальню перед тим, як піти на роботу. Ячмінна кава з молоком трохи пізніше. Лінь і денний сон. Відкладені «на завтра» справи. Із завтра - на завтра. І раптом настає якийсь такий день, коли робиться усе одразу. А потім знову багато днів поспіль, коли не робиться.
На вихідних дописала дитячу книжку й віддала видавцеві. Він, у свою чергу, вже віддав її художниці. Тепер у мене передсмак нового книжкового щастя. Повернулася до роботи над «Дорожніми знаками». Бо пишеться.
Нова шапка з оленями на зиму. Чоловік жартує, що можна було би якось і урізноманітнити зимово-шапкову тему. Напевне, можна було би. Але мені й так подобається. У моєї мами є ще піжама з оленями. Теж таку хочу. І взагалі, хоча в цю осінь мені не хочеться нікуди поспішати і до Різдва я ще наче не готуюся, список захцянок - своїх і чужих - уже складаю в голові.
Ну а пообідня знимка майже допитого чаю коло вогню в грубці - це вам, аби не мерзли.

Ігор, дитяча бібліотека, читанка

Previous post Next post
Up