2012 у підсумках і картинках
Як виявилося, писати підсумки в жужу напередодні нового року - це вже традиція, притому давня. Відкопала підсумки 2011, 2010, 2009, 2008. Ну а тут - цьогорічні дн-вські, як завше емоційні, підсумки. Написала ще 15 загальних пунктів про 2012. Причини для вдячності, так би мовити.
Узагалі, минулого грудня я мала відчуття, що цей рік буде дуже складним, але дуже цікавим і благословенним. Якось так воно й було. Багато втоми, недоспаних ночей, довгих доріг, роботи, сліз - і дуже багато радості і казкових якихось несподіванок.
1. Коханий І. цього року здійснював наші й мої давні мрії: велосипеди, поїздку в Карпати й на Синевір, у Львів та у Франик, кабінет з гігантським вікном і мандариновими стінами для мене, нові фотоапарат і телефон, джаз удвох. Я навчилася пекти кекси для нього. Цього року нам було дуже добре й ми багато мріяли.
2. Клуб «МІХ» знову регулярно працював і приносив багато радості.
3. За минулий рік я двічі вигравала подорожі за кордон у конкурсах, де навіть не сподівалася опинитися серед відзначених. У Стамбул полетіла, а Будапешт із Віднем вирішила перенести на пізніше й віддати сестрі, оскільки повернулася з того ж таки Будапешту за кілька днів до виграного від’їзду.
4. Вийшли 2 мої книжки - «Теплі історії до кави» і «Теплі історії до шоколаду». Перша встигла побачити світ ще у вересні й стати українським бестселером, а ще отримати нагороду «Європейська християнська книга року» на Будапештському форумі видавців.
5. Завдяки цьому познайомилася з купою неймовірно чудесних людей, які приходили на презентації, запрошували на теле- й радіоефіри, брали інтерв’ю й писали зворушливі, добрі, натхненні листи. Мені здається, навіть заради таких зустрічей і розмов варто писати книжки :-). До речі, перші «Історії» присвячені чоловікові, а другі - чоловікові й мамі. Перша презентація і завіз до книгарень «чоколядової книжки» мають відбутися майже у переддень Нового року - 28 грудня. Дуже цього чекаю - і так нагадую собі, що рік з його дивами ще продовжується.
6. Почала викладати в тернопільському коледжі університету «Україна» - тож тепер у мене ще більше чудесних співробітників, а студенти надихають неймовірно. Дуже їх усіх люблю. Доводиться більше читати нехудожки, рано ставати і їхати в інше місто, робити купу бюрократичних записів, відмовлятися від подорожей (за одну тільки осінь я відмовилася майже від 10 подорожей у 7 країн!), але… здається, воно все того варте.
7. Переклала дві з половиною книжки - «Ключові рішення» Дж. Буша, «Безумно просто» Кена Сіґала та шмат «Лідерства» Максвела.
8. Закохалася в Стамбул. Удруге побувала в Будапешті. Що там, що там мене переслідували дива. Зрештою, як завжди. Бачила моря і гори. Що там, що там просипала світанки - але насолоджувалася заходами сонця і зірками.
9. До нас приїжджало дуже багато гостей. Люблю гостей але не вмію готувати!
10. Мені виповнилося чверть століття, а ще ми відсвяткували 6-ту річницю шлюбу.
11. Ми багато часу проводили з рідними. Це зміцнювало і зігрівало.
12. Усних перекладів у мене цьогоріч було всього кілька, але всі ті події дуже багато чого мене навчили. Було цікаво і, як завжди, весело.
13. Я вчилася і не навчилася писати олійними фарбами, зате навчилася давати уколи.
14. Цього року було багато доріг, приємних книжок, смачних страв і хорошої музики.
15. Були біль і сльози, розчарування й тривога. Але ми завжди знали, до кого з цим іти.
Дякую усім, хто був з нами цьогоріч - і тим, з ким ми мали щастя бути поруч. Нехай ваші мрії неодмінно здійснюються, а дива таки трапляються.
Мені ж дуже хочеться, аби прийдешній рік був радше родинним. Хочеться втишення і не стільки зросту, скільки розширення. І поглиблення. Дітей, веселих книжок і не_самотніх мандрів.