...
Інколи нестерпно хочеться, щоби все було у фокусі. Під контролем, з чітким горизонтом, без непізнаних об’єктів, без загадок і ребусів, виразне і без зайвих шумів. Щоби все розкладалося по поличках і було під рукою. Невизначеність напружує. Ми - control freaks, ага.
Та інколи варто закрити очі на власні манії_разом_з_фобіями . Тож ми ледь примружуємо повіки, і сяйва раптом, здається, стає більше. І життя виглядає не настільки вже й поганим у своїй непередбачуваності. І не так страшно уже довіряти Йому. Просто важко зважитися. Бодай на те, щоби таки примружити ті повіки.
Ну а це осінній Будапешт близько 6-ї ранку. Набережна Дунаю. Попереду на горизонті - угорський парламент.
Та інколи варто закрити очі на власні манії_разом_з_фобіями . Тож ми ледь примружуємо повіки, і сяйва раптом, здається, стає більше. І життя виглядає не настільки вже й поганим у своїй непередбачуваності. І не так страшно уже довіряти Йому. Просто важко зважитися. Бодай на те, щоби таки примружити ті повіки.
Ну а це осінній Будапешт близько 6-ї ранку. Набережна Дунаю. Попереду на горизонті - угорський парламент.