Contra
Сьогодні 11-го/11-го виповнюється рівно 3 роки моєї свободи від телевізора, якого я безжалісно виставив в холодну листопадову ніч на мокре узбіччя дороги. Я не розбивав його, не копав і не жбурляв, ні, цим би я показав йому свою слабкість. Просто чемно вимкнув з мережі і обережно виніс надвір. Мені тоді його навіть дещо стало жаль -- мокрого, блискучого -- дощові краплі стікали по моніторові як сльози, сльози злості і невіри в те, що я обійдусь, протримаюсь, а на його місце не прийде черговий зомбатор, бо ім"я їм легіон. Однак, ось уже більше 1000 днів я не бачив свого телевізора. Цікаво, яка доля спіткала цього електронного демона. Забрали сміттярі і він приєднався до мільйонів таких самих нікому непотрібних фетишів? А може його уподобав місцевий реднек, що за будь-якої погоди щоранку проходить зі спиздженим у Волмарті візком по незмінному маршруту і шукає тільки лише йому відомі скарби? В будь-якому разі, до того часу, поки покинутий телевізор не шле мені листівок, де він на фоні Кремля, Тадж-Махала та інших архітектурних пам"яток, хвилюватися нема про що. Чи як ви гадаєте?:)