Mar 22, 2012 19:22
Моя кімната і моє ліжко співрозмірні, як два відерця для дитячих забав у пісочниці.
На вигляд однакові, хоч і різнокольорові. Але друге в першому поміщається, а перше в другому вже ні.
Якби у мене був складний диван, я б могла ходити по кімнаті.
Я б навіть могла віджиматися не по диагоналі.
Щодня продукти мого існування в цьому просторі осідають на ліжку по кімнаті гірше ниток після кількаденного шиття.
Часто, дотовкшись до третьої-четвертої години ночі, я знаходжу досить місця на ліжку, щоб вирубитись і мені зі "мною" зовсім не тісно.
І щоранку мені вдається пригорнути щось цікаве.
Інколи це щось протилежної статі (кохане, кохаюче, для забави, таке інше).
Інколи бездомна подруга чи навіть парочка перекачених київським пивом сербських друзів по обидва від мене боки з відповідно вранішньою ерекцією і макієжем по всій пиці, а-ля іспанська лярва.
А сьогодні крім себе я знайшла на ліжку "Гроздья гнева", дильдо, дві барвисті дитячі книжки від Грані-Т і флос.
І я з цим... сплю.
щось,
состояніє-стояніє