(no subject)

Jan 25, 2005 00:44

Мені боляче - це правда!
Хоча, чого я очікувала? Я намагаюся прийняти все, що відбувається, але є речі, які мене просто вбиваюсь, а є речі, про які я навіть не можу думати.
Іноді - просто опускаються руки. Так легше. Але потім наступає підйом і мені здається, що я сильна і з усім впораюся.
Я намагаюся про тебе не думати. Так - легше.
Я навіть не хочу тобі телефонувати, бо твій тон був гірший за електричний струм - я більше не хочу це відчувати. Мені самотньо.
Так хочеться притулитися до тебе - але годі. Навіть якщо ти був би поруч - навряд чи я могла б почувати себе захищеною. Знову ці роздуми про вік. Та що я можу вдіяти, якщо я не сприймаю старших чоловіків? Я не певна, що, навіть, сприймаю кого-небудь крім тебе... І я не готова це перевіряти.
Думки про тебе несміливо просотуються у мою свідомість, але я їх жену.
Я боюся цього болю.
Previous post Next post
Up