feb'20
саме час підвести проміжні підсумки.
зима аномально тепла - сніг був здається 5-7 разів, і надовго не затримувався.
в лютому я багато працювала, з радістю і задоволенням. в якійсь мірі це був ескапізм - після кількох тижнів бінжу і трави з І., який став для мене домом, робота дуже захоплювала і тримала на плаву, так що з середини місяця почався вихід назовні. почала говорити з терапевткою, яка звертала мою увагу на речі, котрим я надавала мало значення. задумувалась, чому можу навчити інших. місяць чергового захоплення ліл піпом, і чергова вимушена перерва від нього в кінці.
бачилася з Камі, бачилася з Владом. кожна зустріч варта окремої нотатки, скажу лише, що подобається, як усе вирулила. світло і тепло, хоча з кожним так по-різному.
знову оперувала Елой. Довелося видалити слуховий канал, рана заживає погано, прогнози небезнадійні, але погані.
підпліталася. зрозуміла, що варто підплітатися не рідше, ніж на 4-5 місяців, інакше те, наскільки це все довго, починає набридати.
зрозуміла, що мені краще самій зараз, але приємно мати близьких людей. сумую за В., звісно - зараз виходить на перший план усе, що було у відносинах добре, плюс я все ще кохаю його. щоправда, хай як я сумую і часом крадькома хочу повернутися, мого рішення це не змінює: ми все ще далеко, він все ще ненадійний партнер у важливих для мене речах, і все ще не вважає потрібною терапію. це звучить так сумно, коли записане.
зупиняю себе останні дні, не пишу йому. вочевидь, наш розрив пішов йому на користь: він став пробувати нові страви в закладах, хоч і сумує щодня. дай людині спокій, хай видихне.
в нашу останню зустріч він почав зі знецінення. щоправда, вдалося до кінця зустрічі вдихнути в нього трохи справжнього життя, хай які болі і насолоди воно дарує.
"Він просто геть закритий для зовнішнього світу, основним злом котрого виступаю я. (...)
- Скажи мені, Катко, - питає Майнес, коли його вже трохи попустило, - чого ти чекала від мого приїзду? Як ти собі це уявляла? Які наслідки?
Йому дуже сумно. І боляче. Я знаю. Це такий ідіотський захист. Людина перестає (втім, ненадовго перестає) тебе звинувачувати лише тоді, коли відчуває свою провину. Деякий час у неї піде на те, щоби зважити, чия ж провина виявилася вирішальною:
- Але ж… Але ж ти могла би мені це прямо сказати. Я ж ніколи не знав, що ти хотіла одруження…
- Бо завжди знала, що ти його не хотів. Тому вичавлювала з себе тільки натяки, та й то вбивала себе всередині усвідомленням того, що зазіхаю на твою святу свободу.
(...)
- А я не знаю, що робитиму далі зі своїм життям.
- Заткнись! - я зі сміхом валю його ліжко і починаю кублати йому волоса обличчю розчепіреними долонями. - Який ти патетичний ідіот, любий Майнесе!
Він обережно забирає мої долоні і хоче знову сісти. Я не пускаю. Мені хочеться за цілувати його, пити його сльози, зминати й тіло, дмухати в його волосся - замучити смерті. Такого нам завжди хочеться, колибі нас щось недоступне і прекрасне.
- А якби я зараз запропонував тобі вийти за мене? - тихо каже він.
FUCK. Ну чому в житті усе стається невчасно?…так.
Рік тому я була би найщасливішою дівчинкою в обох Ойкуменах чи де там іще… А зараз просто замислююся над сенсом послідовності подій. Над цими тонкими швами части конструкції нашого буття." - точно як у Карпи, ех. Ніщо не нове під сонцем.
а зрештою, все на краще - обоє вони дуже рідні і по-своєму найближчі мені люди; проте жоден з них не мого племені, не моя плоть і кров, хай як глибоко вростали спільністю досвідів.
після повернення І. з Харкова все стало природнішим; keep it real. реальність варта того, щоб бачити її без ілюзій.
зустріла Дизеля і всю ту тусовку. здається, новий початок чогось великого. хочу працювати з ними. хочу бути корисною.
і хочу квартиру з повноцінною ванною. ніжитися там з пінкою, бомбочками і гірляндою, ммм. так.
хочу любов, з якою зможу ужитися, любитися, і працювати. містика-техномага свого племені, з емоційним інтелектом не менше мого. можливо все, так?
качати тіло, вчитися малювати, вчитися барабанам. нові зв'язки, нові можливості, нові челенжі. я вкотре зістрибую з цукру і вкотре бачу циклічність.
мифологизируй это.
поняла, что в общем-то, неважно где, неважно как, я буду счастлива. потому что я с собой, и это такое теплое ощущение близости.
хочу меньше говорить свысока и больше уважать людей рядом, позволять им совершать необходимые ошибки и быть им другом, который не челенжит без запроса.
мне пока тяжело не челенжить близких, если я вижу, что их потенциал много выше, чем то что они используют. поработай с этим.
QA ротація підходить до кінця. тішить, що все ж є хороші результати, іншим треба буде попрацювати більше; в цілому картина десь така, як я і уявляла.
отримала першу зарплату тімліда - радісно протринькала її на всякі штуки, і з подивом бачу непоганий залишок після того. хочу оновити гардероб і відкладати на подорожі і не тільки. хочу житло на Золотих і вчитися бути кризис-менеджером (як то українською?). записатися в бібліотеку, багато читати навесні - лишивши інтернет позаду. (скільки часу життя він краде, обдаровуючи інформацією? чи рівноцінний цей обмін?) хочу набити татух.
на початку місяця, мені все (обґрунтовано) здавалося, що я уникаю жити своє життя - тепер же прагну включатися в нього з радістю і завзяттям, більше драйву, двй-двй.
періоди відкатів все ще бувають - погляну, чи пов'язано це з марихуаною: вирішила курити щонайбільше через день, а може і менше. погляну що вийде.
бачилася з Nikib0z. отримала за додатковий квест із ним в Горькому грибне кільце, ношу як талісман-артефакт. бачилася з Надійкою і майже захантила її до нас, fingers crossed.
хочу більше говорити англійською і вчитися репувати.
чувствую себя свободной и почти пустой.
the best is yet to come, man
зима аномально тепла - сніг був здається 5-7 разів, і надовго не затримувався.
в лютому я багато працювала, з радістю і задоволенням. в якійсь мірі це був ескапізм - після кількох тижнів бінжу і трави з І., який став для мене домом, робота дуже захоплювала і тримала на плаву, так що з середини місяця почався вихід назовні. почала говорити з терапевткою, яка звертала мою увагу на речі, котрим я надавала мало значення. задумувалась, чому можу навчити інших. місяць чергового захоплення ліл піпом, і чергова вимушена перерва від нього в кінці.
бачилася з Камі, бачилася з Владом. кожна зустріч варта окремої нотатки, скажу лише, що подобається, як усе вирулила. світло і тепло, хоча з кожним так по-різному.
знову оперувала Елой. Довелося видалити слуховий канал, рана заживає погано, прогнози небезнадійні, але погані.
підпліталася. зрозуміла, що варто підплітатися не рідше, ніж на 4-5 місяців, інакше те, наскільки це все довго, починає набридати.
зрозуміла, що мені краще самій зараз, але приємно мати близьких людей. сумую за В., звісно - зараз виходить на перший план усе, що було у відносинах добре, плюс я все ще кохаю його. щоправда, хай як я сумую і часом крадькома хочу повернутися, мого рішення це не змінює: ми все ще далеко, він все ще ненадійний партнер у важливих для мене речах, і все ще не вважає потрібною терапію. це звучить так сумно, коли записане.
зупиняю себе останні дні, не пишу йому. вочевидь, наш розрив пішов йому на користь: він став пробувати нові страви в закладах, хоч і сумує щодня. дай людині спокій, хай видихне.
в нашу останню зустріч він почав зі знецінення. щоправда, вдалося до кінця зустрічі вдихнути в нього трохи справжнього життя, хай які болі і насолоди воно дарує.
"Він просто геть закритий для зовнішнього світу, основним злом котрого виступаю я. (...)
- Скажи мені, Катко, - питає Майнес, коли його вже трохи попустило, - чого ти чекала від мого приїзду? Як ти собі це уявляла? Які наслідки?
Йому дуже сумно. І боляче. Я знаю. Це такий ідіотський захист. Людина перестає (втім, ненадовго перестає) тебе звинувачувати лише тоді, коли відчуває свою провину. Деякий час у неї піде на те, щоби зважити, чия ж провина виявилася вирішальною:
- Але ж… Але ж ти могла би мені це прямо сказати. Я ж ніколи не знав, що ти хотіла одруження…
- Бо завжди знала, що ти його не хотів. Тому вичавлювала з себе тільки натяки, та й то вбивала себе всередині усвідомленням того, що зазіхаю на твою святу свободу.
(...)
- А я не знаю, що робитиму далі зі своїм життям.
- Заткнись! - я зі сміхом валю його ліжко і починаю кублати йому волоса обличчю розчепіреними долонями. - Який ти патетичний ідіот, любий Майнесе!
Він обережно забирає мої долоні і хоче знову сісти. Я не пускаю. Мені хочеться за цілувати його, пити його сльози, зминати й тіло, дмухати в його волосся - замучити смерті. Такого нам завжди хочеться, колибі нас щось недоступне і прекрасне.
- А якби я зараз запропонував тобі вийти за мене? - тихо каже він.
FUCK. Ну чому в житті усе стається невчасно?…так.
Рік тому я була би найщасливішою дівчинкою в обох Ойкуменах чи де там іще… А зараз просто замислююся над сенсом послідовності подій. Над цими тонкими швами части конструкції нашого буття." - точно як у Карпи, ех. Ніщо не нове під сонцем.
а зрештою, все на краще - обоє вони дуже рідні і по-своєму найближчі мені люди; проте жоден з них не мого племені, не моя плоть і кров, хай як глибоко вростали спільністю досвідів.
після повернення І. з Харкова все стало природнішим; keep it real. реальність варта того, щоб бачити її без ілюзій.
зустріла Дизеля і всю ту тусовку. здається, новий початок чогось великого. хочу працювати з ними. хочу бути корисною.
і хочу квартиру з повноцінною ванною. ніжитися там з пінкою, бомбочками і гірляндою, ммм. так.
хочу любов, з якою зможу ужитися, любитися, і працювати. містика-техномага свого племені, з емоційним інтелектом не менше мого. можливо все, так?
качати тіло, вчитися малювати, вчитися барабанам. нові зв'язки, нові можливості, нові челенжі. я вкотре зістрибую з цукру і вкотре бачу циклічність.
мифологизируй это.
поняла, что в общем-то, неважно где, неважно как, я буду счастлива. потому что я с собой, и это такое теплое ощущение близости.
хочу меньше говорить свысока и больше уважать людей рядом, позволять им совершать необходимые ошибки и быть им другом, который не челенжит без запроса.
мне пока тяжело не челенжить близких, если я вижу, что их потенциал много выше, чем то что они используют. поработай с этим.
QA ротація підходить до кінця. тішить, що все ж є хороші результати, іншим треба буде попрацювати більше; в цілому картина десь така, як я і уявляла.
отримала першу зарплату тімліда - радісно протринькала її на всякі штуки, і з подивом бачу непоганий залишок після того. хочу оновити гардероб і відкладати на подорожі і не тільки. хочу житло на Золотих і вчитися бути кризис-менеджером (як то українською?). записатися в бібліотеку, багато читати навесні - лишивши інтернет позаду. (скільки часу життя він краде, обдаровуючи інформацією? чи рівноцінний цей обмін?) хочу набити татух.
на початку місяця, мені все (обґрунтовано) здавалося, що я уникаю жити своє життя - тепер же прагну включатися в нього з радістю і завзяттям, більше драйву, двй-двй.
періоди відкатів все ще бувають - погляну, чи пов'язано це з марихуаною: вирішила курити щонайбільше через день, а може і менше. погляну що вийде.
бачилася з Nikib0z. отримала за додатковий квест із ним в Горькому грибне кільце, ношу як талісман-артефакт. бачилася з Надійкою і майже захантила її до нас, fingers crossed.
хочу більше говорити англійською і вчитися репувати.
чувствую себя свободной и почти пустой.
the best is yet to come, man