Хроніка знищення Кам'янець-Подільського Замкового мосту. Частина 1 Продовжуємо розповідь про долю унікального Замкового мосту в Кам'янці-Подільському - найстаршої (2 ст. н.е.) на території Центрально-Східної Європи пам'ятки архітектурно-інженерного мистецтва і пам'ятки культурної спадщини національного значення, яка через свою аварійність стала для Кам'янця-Подільського "куркою, що несе золоті яйця".
Аварійний міст намагаються "продати" мешканцям міста оптом і вроздріб, користуючись тим, що він стоїть на внутрішньоміській трасі. А фахівці, які впродовж 30 років намагаються врятувати пам'ятку від руйнації, стали маргіналами на ярмарку, де пам'ятки архітектури і територію Національного заповідника "Кам'янець" конвертують в живі гроші «забудовників» Старого міста - національного історико-архітектурного заповідника.
У 2002 році автор проекту реставрації мосту Ольга Пламеницька зробила дві спроби поновити пропозицію до міжнародних фондів для отримання коштів на реставрацію мосту, виступаючи вже як президент фонду «Замковий міст». Вона самостійно, без жодної підтримки з боку НІАЗу та державних інституцій, підготувала пакет документів до двох фондів - «Ambassador’s Fund for cultural presrrvation» (фонд Посла США в Україні)
... та «Kress Foundation Europian Preservation program»
... власним коштом здійснивши і переклади і пересилку матеріалів. Поза сумнівом, для таких серйозних запитів, сил одного добродійного фонду і одного президента було замало: з-поміж 160 претендентів фондом «Kress Foundation» було відібрано лише 13, які безперечно мали соліднішу державну підтримку:
Аналогічну відмову фонд «Замковий міст» отримав і від «Ambassador’s Fund».
Можна було знову пробувати подавати пропозиції на подібні ґранти. Але ситуація у Кам'янці-Подільському різко змінилась. Директор НІАЗу Фенцур на початку 2001 р. несподівано звернувся до фонду "Замковий міст" з листом, в якому зазначав, що НІАЗ не отримав виконавчого кошторису і проекту, а також цікавився, чи за рахунок польських коштів можна провести дослідження мосту:
Йшлося, безперечно, про підготовку "альтернативного варіанту проекту", до якого фонд "Замковий міст" і фундація "Most" не мали жодного відношення. Умови українсько-польської співпраці передбачали фінансування опрацювань лише за концепцією, узгодженою українськими і польськими фахівцями, а не альтернативних проектів, що їй суперечили. Виконавчий кошторис від фундацій отримала польська сторона, яка фінансувала проект. НІАЗ явно перевищував повноваження, бажаючи контролювати кошти польського уряду. Нарешті, проект міг бути переданий для реалізації лише після його затвердження органом охорони памяток архітектури - Держбудом України. Забігаючи наперед, скажемо, що проект був переданий Держбуду України та Посольству Республіки Польщі після розгляду на раді Держбуду в 2004 р. Частина ж коштів залишилась невикористаною і була повернута разом з детальним звітом.
Що стосується НІАЗу, то використавши сприятливий інформаційний фон, створений українсько-польською співпрацею, Василь Фенцур у 2001 р. надав запит на державне фінансування на «реставрацію Замкового мосту» в сумі аж 5 мільйонів 300 тисяч гривень!
Хоча проектом передбачалася втричі менша сума! Мимоволі приходить аналогія: на ліквідацію аварійного стану башти Нової Західної після руйнації лише частини її стіни місто запросило майже таку саму суму - 5 мільйонів 200 тисяч (при несумірно меншому обсязі робіт). Щось не відрізняються кам'янецькі керівники ані оригінальністю, ані скромністю апетитів!
І почав Василь Фенцур, замовник робіт по Замковому мосту, «видоювати» державу, але під зовсім іншу, ніж передбачали розробники проекту, програму.
З 2002 р. НІАЗ оголосив тендер на науково-проектні роботи по Замковому мосту. В ньому взяв участь інститут НДІТІАМ, який з 1994 року виконав низку робіт з дослідження і проектування реставрації Замкового мосту. Несподівано свою пропозицію до тендерних торгів подав львівський інститут «Укрзахідпроектреставрація», який ніколи Замковим мостом не займався. Тендерний комітет очолював директор НІАЗу Василь Фенцур. Процедура передбачала заслуховування реставраційних концепцій претендентів. Концепцію робіт на засіданні тендерного комітету 14 червня 2002 р. представили зав. відділом НДІТІАМ О.Пламеницька та зав. відділом київського НДІ будівельних конструкцій канд. технічних наук В.Крітов. НДІТІАМ запропонував вести роботи, ґрунтуючись на опрацьованому міжнародною групою проекті, який отримав позитивні рецензії провідних фахівців-мостобудівельників України. Коли ж настала черга львівського інституту, його директор канд. історичних наук І.Могитич відмовився озвучити як концепцію, так і вартість робіт, пояснивши, що «це комерційна таємниця інституту». Після короткого засідання тендерного комітету і таємного обговорення пропозицій тендерний комітет під керівництвом В.Фенцура обрав для виконання робіт на Замковому мості Львівський інститут «Укрзахідпроектреставрація».
Відповідь на закономірне питання - якими були причини прийняття пропозиції інституту «Укрзахідпроектреставрація», знайшлася… в газеті "Кам'янець-Подільський вісник":
Виявилося, що кількома днями раніше відбулася поїздка В.Фенцура і О.Мазурчака до Львова, де фактично і було обрано виконавця робіт - львівський інститут. Тендер був простою формальністю.
Доля мосту була вирішена саме під час тієї зустрічі у Львові. Львів’яни запропонували вирішити транспортну проблему для міста і провести роботи «малою кров’ю», після чого відновити транспортний рух по мосту. Безперечно, не мер Мазурчак запропонував директору НІАЗу Фенцуру зв’язатися з львів’янами-реставраторами, а, очевидно, навпаки. Хоча на той час експертиз і висновків про аварійний стан мосту біло більш, ніж достатньо, щоб зрозуміти, що транспортний рух по мосту - це шлях в нікуди. Саме позиція НІАЗу мала би бути принциповою, саме НІАЗ повинен був відстоювати інтереси унікальної пам’ятки національного значення. Фенцур як ніхто знав, що пам'яткоохоронне законодавство забороняє транзитний рух по території пам'яток і що використання не повинно шкодити стану збереження пам'ятки. Але Фенцур «здав» міст.
Львів’яни працювали півтора роки. В результаті народився «Проект ліквідації аварійного стану пам’ятки архітектури ІІ, ХІV, ХVІІ ст. Замкового моста» кошторисною вартістю 1 мільйон 131 тис. грн., який передбачав тільки одну річ - влаштування поверх дорожнього полотна мосту монолітної залізобетонної плити і відвід води трубами великого діаметру, прокладеними вертикально просто по фасадах мосту. Жодних робіт реставраційного спрямування проектом не було передбачено. Так ось який "альтернатианий" варіант мав на увазі пан Фенцур, готуючи рішення ради у Кам'янці наприкінці 2001 року! Воістину - рішення гідне директора національного заповідника.
8 квітня 2004 року Міністерство будівництва України за поданням НІАЗу призначило розгляд на науково-методичній раді лише одного, львівського проекту. Президент Українського національного комітету ICOMOS, директор НДІТІАМ звернувся до міністерства з проханням розглянути і проект, розроблений міжнародним колективом під егідою добродійних фундацій та під патронатом польського та українського комітетів ICOMOS:
Отже, на науково-методичній раді було розглянуло на два проекти - комплексний проект ліквідації аварійного стану і реставрації Замкового мосту (у складі архітектурних досліджень, обґрунтування проектних рішень, робочої документації та ліквідацію аварійного стані і реставрацію першої черги, проекту організації будівельних робіт, ескізного проекту повної реставрації мосту, кошторису), опрацьований міжнародним колективом фахівців під егідою українського фонду «Замковий міст» і польської фундації «Most», а також проект львівського інститут «Укрзахідпроектреставрація».
Рішення приймалося окремо по кожному з проектів. Проект фонду «Замковий міст» займав цілу стіну зального приміщення. Проект львівського інституту складався з… одного креслення формату А4 - на ньому був переріз залізобетонної плити. Зміст документації в трьох томах присутнім залишився невідомий. Скажемо по секрету - там були розрахунки і понад 80 схем комп'ютерного моделювання мосту (ось такого вигляду):
Скромний абзац у висновках присутнім на раді не озвучували, але з нього стає зрозумілим, що інженери акцентували потребу з'ясування внутрішньої конструкції мосту, бо класти залізобетонну плиту на "кота в мішку" небезпечно:
І креслення мосту, що показувало його досліджену частину (лише третину!), не залишало сумнівів у необхідності з'ясування хоча би кількості прогонів і стану арок.
І якщо основні параметри мосту і стан скельної основи не були з'ясовані, на що ж тоді мала лягати залізобетонна плита, що навантажувала мост своєю вагою дотатково до німецьких 2000 тонн ще на 500 тонн?
На раді в Держбуді проектувальники і кам'янчани згрупувалися в перших рядах, поряд з одиноким кресленням залізобетонної плити. Відчувалося, що ця плита їм дуже потрібна і що рішення ради вже готове. Присутні запитували: що ми рятуємо - унікальну пам'ятку чи комунальну споруду? Говорили багато. Не голосували. Розвели руками - місту потрібен міст! І навряд чи доцільно змінювати його "звичний" вигляд!
Рішення по кожному проекту варто зацитувати повністю:
1. Проект “Ліквідації аварійного стану Замкового мосту у Кам’янці-Подільському Хмельницької області” (Укрзахідпроектреставрація).
Вирішили׃ Проект ліквідації аварійного стану Замкового мосту схвалити в цілому. Представлену роботу рекомендувати до затвердження, оскільки запропоноване рішення не передбачає зміни історично сформованого вигляду Замкового мосту і дає можливість використовувати міст за його функціональним призначенням. Продовжити науково-дослідні, проектні та ремонтно-реставраційно роботи з метою збереження видатної пам’ятки.
2. Ескізний проект реставрації Замкового мосту в м.Кам’янці-Подільському - пам’ятки архітектури 2 - 18 ст. та історичні обґрунтування до проекту.
Вирішили׃ Поєднати роботу по розробленню наступної стадії проекту з проектом, розробленим ін.-том Укрзахідпроектреставрація. Залучити для співпраці спеціалізовані інститути - НДІ будівельних конструкцій та Київський будпроект. У проекті передбачити проведення заходів по осушенню та ліквідації вологості стін Замкового мосту. Проектом зберегти історично сформований вигляд Замкового мосту.
Проектна документація повинна включати проект організації будівництва (ПОБ), виконання робіт (ПВР).
Протокол ради було оформлено лише наприкінці листопада 2004 р., через сім (!!!) місяців:
Він містив розбіжності з тим, що відбувалося на раді. Зокрема, у проекті фонду «Замковий міст» були наявні і заходи по ліквідації вологості, і детальний проект організації робіт - на відміну від львівського проекту, де ці розділи були відсутні. А в протоколі - все навпаки!
Це рішення науково-методичної ради Держбуду було остаточним вердиктом для Замкового мосту.
2005 року розпочалися будівельні роботи. Але у проекті львів’ян був відсутній проект організації робіт, без якого проводити роботи заборонено, та й експертиза не пропустить. Львів'яни, як потім виявилося, і не збиралися цей проект розробляти. Винахідливий генеральний директор НІАЗу В.Фенцур придумав - як отримати його задарма. В липні 2005 р. він чемно попросив проект організації будівництва «для ознайомлення і порівняння з львівським проектним рішенням» у О.Пламеницької. Вона передала йому проект, розроблений фахівцями інституту «Київський будпроект» на замовлення фонду «Замковий міст» коштом Уряду Польщі. Передала на кілька днів, звісно, для користі справи, адже міст чим завинив? В.Фенцур повернув проект... через п’ять місяців, 3 листопада 2005 р., і у зміненому вигляді: на титульній сторінці тому та на кожному кресленні стояв штамп: «Погоджено до виробництва робіт. Головний інженер МЗ-60 (підпис) 25 липня 2005 р.». Таким чином, відбулося кримінальне підроблення документів і присвоєння мостозагоном-60 ВАТ «Мостобуд» (начальник мостозагону В.Д.Мельничук) проектної документації, розробленої у складі іншої документації, для іншого проектного рішення, іншими авторами, а головне - коштом Уряду Польщі:
Василь Фенцур, як завжди, сказав, що він не підозрював про використання проекту. Хіба можна в це повірити, адже йому як замовнику було достеменно відомо, що у львівському проекті був відсутній проект організації будівництва! Але цього не знала Ольга Пламеницька, яка саме йому передала документацію і саме від нього її отримала. Не виключено, що за розроблення цього ґрунтовного розділу проекту комусь було проплачено реальні кошти.
Роботи згідно львівського проекту провели швидко - протягом серпня-жовтня 2005 року. Про жодні додаткові дослідження не було й мови. Довбали, заливали, бетонували. В жовтні Замковий міст було офіційно здано в експлуатацію. Головою приймальної комісії був замовник робіт - генеральний директор НІАЗу В.Фенцур, заступником голови - зав. реставраційним відділом НІАЗу В.Лобова (вона ж здійснювала технічний нагляд за роботами). Рішення приймальної комісії звучало так: «Пред’явлений до прийняття закінчений ліквідацією аварійного стану Замковий міст пам’ятка архітектури 12-18 ст. прийняти в експлуатацію».
Отже, у 2005 році міст здано в експлуатацію. Що ж ми отримали? На мості - широкий "проспект" з неоковирними алюмінієвими бар'єрними огорожами, розрахованими на вантажівки:
На фасадах міст "прикрашають" дві масивні труби, якими поверхневі води скидають з мостового полотна - плід інженерного генія львівських реставраторів:
Промислового вигляду перила теж є своєрідною "прикрасою" середньовічного мосту. Когось має переконати така "реставрація"? Ну гаразд, але хоч мети досягли і тепер з мостом все о'кей? Аварійний стан ліквідовано?
Увага! Вже менше ніж через рік, 19 вересня 2006 р. співробітники НІАЗу В.Фенцур, Л.Василенко та Л.Рудюк складають «Акт технічного стану» Замкового мосту, в якому загальний стан пам’ятки визнається як «незадовільний»:
І вже 2007 року складається новий перелік пам’яток НІАЗу, що потребують реставрації за рахунок коштів державного бюджету. Види робіт, на які заплановано ще виділити кошти в сумі 2 мільйони 647 тисяч гривень, зазначені як «ремонтно-реставраційні роботи ліквідації аварійного стану стін, склепінь, скельної основи, благоустрій території». Запит підписано В.Фенцуром та В.Лобовою - головою та заступником голови комісії, що приймала міст:
Виходить, вже тоді, приймаючи міст в експлуатацію, вони знали, що «наша пісня гарна й нова»?
В травні 2008 р. аварійний міст став частиною траси автомобільного ралі. А в жовтні 2008 року мер міста А.Нестерук звернувся до директора НДІ будівельних конструкцій (того самого інституту, якому в червні 2002 р. голова тендерного комітету Фенцур відмовив у виконанні робіт по мосту) з проханням «виконати комплексне обстеження» Замкового мосту і надати висновки щодо «чинників, які негативно впливають на його експлуатаційні якості»:
Того ж року бічні мури мосту обмащували цементним розчином (ін'єктували), щоб не просочувалась вода зсередини. А скельний підмурок (мокрий!) обмуровували камінням:
Вони думали перехитрити воду! Але вода шукала вихід - і знайшла. Після злив, що пройшли містом, вона виступила, але на сусідніх ділянках:
А директор НІАЗу Василь Фенцур щороку отримував від держави по кількасот тисяч гривень на "ін'єктування" мурів і скель мосту. Цікаво - скільки тонн цементного розчину можна закачати у щілини скелі під мостом? Багато? Хто перевірить? І у Кам'янці жартували: до пенсії Фенцуру цих "ін'єкцій" вистачить!
Того ж року по мосту (вже вкотре!) офіційно обмежили рух:
23 грудня 2008 р. на сесії міськради обговорювали питання "збереження" мосту, інформуючи, що він вже 300 років є аварійним і що його варто взагалі закрити для проїзду. Мешканці Підзамча бунтували (ну прямо як у ці дні) - нічого, як бачимо, не змінилося ані за чотири роки, ані за тридцять, упродовж яких постійно ведуть розмови про "аварійний" міст, водночас пристосовуючи його для транспортного руху.
2012 рік. На міст витрачено вже більше чи менше чотирьох мільйонів. Яка ситуація? На сесії міськради у березні її доповідає генеральний директор НІАЗу В.Фенцур. Читаємо висновки:
Це якесь дежавю! Таке враження, що переписано акт обстеження 1998 року!
А транспортні потоки через міст зростають: щоденна "норма" перепуску вже сягнула понад 3000 авто!
2013 рік. Все повторюється. Міст в аварійному стані, знову точаться дискусії - обмежувати чи закривати проїзд, платити чи не платити. А тимчасом "митниця" вже працює, продаються "проїзні" через міст різної вартості, і за чотири дні зібрали 50 тисяч гривень! Місцева преса продукує статейки під цинічними назвами на кшталт "ЗАМКОВИЙ МІСТ УЖЕ НЕСЕ ЗОЛОТІ ЯЙЦЯ. ТЕПЕР ЗА ЦІЄЮ "КУРКОЮ" ОКО ТА ОКО".
Хтось рахує виручку за перші дні "збирання в'їзного мита" і радіє: так ми ж за ці гроші від аварійного мосту налагодимо комунальний транспорт міста! І в першу чергу визначили - 25 відсотків на комунальне підприємство "Автопарк". А решту розподілятиме міськрада. Можна собі уявити - скільки буде пропозицій! І поступово обговорення переходить на інші теми - скільки і кому платити за проїзд аварійним мостом, в кого є пільги... І людей зрозуміти можна. Бо вже виросли діти, ростуть онуки, а аварійний Замковий міст - як старий мозоль Старого міста. Ну не дає рухатись вперед! І хоч підписи під документами ставлять щоразу інші "батьки міста", їх зміст в засаді залишається незмінним, як незмінним упродовж 25 років залишається "батько Старого міста" - Василь Фенцур. А він, як відомо, працює на реалізацію
стратегічного плану знищення Старого міста. І щось підказує, що Замковий міст став частиною цього плану.
Ми висвітлили найяскравіші моменти тривалого марафону за збереження Замкового мосту. В кінці цього шляху виявилася прірва. Виявилося, що кілька десятків фахівців України та інших країн, а також представників польського уряду кілька років "бавилися", витрачали час, кошти і зусилля для того, щоб кам'янецькі діячі під "методичним керівництвом" директора НІАЗу В.Фенцура поховали все під залізобетонною плитою. А тепер ці ж діячі хотять когось переконати, що вони прагнуть зберегти Замковий міст... водночас конвертуючи його аварійний стан у живу валюту!
НІАЗу "Кам'янець" конче потрібен цей постійно аварійний міст, як і десятки "аварійних" пам'яток, які ніхто не реставрує до кінця - не вигідно!
Вперта і дурна істота під назвою «homo sapiens» випробовує на них свою дурість, жадібність, безпринципність і непрофесійність. Часто це сходить з рук, і ми до цього вже звикли. Але бувають випадки, коли мірилом професіоналізму стає людське життя.
І якщо ви думаєте, що історія Замкового мосту добігла кінця, ви помиляєтесь! Ми ще почуємо про нього.
Дай Бог, щоб це не був гуркіт чергового обвалу!
Ігор Зелениця