Click to view
Ми стоїмо, ми й досі на помості,
Напівзабуті і напівживі.
Ми стоїмо - в серцях немає злості.
Ось тільки нерви - де там тятиві?
Ми стоїмо чужі у власній хаті,
Охаяні, обпльовані, німі.
Ми стоїмо потужні і затяті,
Пильнуєм світло в крижаній пітьмі.
Затравлені, змордовані істоти,
Жах небуття легенями п’ємо.
Бо Україна дихатиме доти,
Допоки ми за неї стоїмо.
Кросспостинг с ресурса, не находящегося под колпаком Лубянки:
http://hozar.dreamwidth.org/
Возможность комментировать открыта только там:
https://hozar.dreamwidth.org/696786.html.