Кавер Павла Тичини.
Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! А сила знову розцвіла.
Щоб жить - ні в кого права не питаюсь. Щоб жить - я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала... О, як твій дух осатанів!
Ти думала - тобою весь з'їдаюсь? Та, подавившись, падаєш в траву...
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
На українських нивах, на російських, на білоруських - я прошу, молю! -
вбивайте ворогів, злодюг злодійських! Вбивайте без жалю!
Нехай ще в ранах я - я не стидаюсь. Гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! А сила знову розцвіла.
Ворожа гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу.
Кросспостинг с ресурса, не находящегося под колпаком Лубянки: http://hozar.dreamwidth.org/
Возможность комментировать открыта только там: https://hozar.dreamwidth.org/552440.html.