Гірські лижі на Драгобраті
Отже, гірськолижний курорт в урочищі «Драгобрат», що на Свидовецькому хребті, Закарпаття…
Загальні враження:
Скажу одразу - катався на гірських лижах вперше. До того був значний досвід катання - ходіння в горах на туристичних лижах з наплічником. Тому поїхав одразу, та про чистоту техніки говорити не доводиться :-).
Катання сподобалось, але вже за якихось 15 спусків підготовлені траси з купою народу трохи набридли. І тут в пригоді стало знайомство з місцевим рятувальником, який показав нам кілька цікавих і менш підготовлених чи більш диких трас - за що йому велика дяка.
А вже спуски цими трасами принесло саме той ефект, який і хотілося отримати - був і адреналін, і радість, і відчуття пригоди, і швидкість, і падіння, і досягнення, і втома, і нове та невідоме за поворотом…
Андрій, який на Буковелі був вже кілька разів, однозначно резюмував: «Траси на Драгобраті кращі - цікавіші, а Буковель - це комфортний атракціон, де добре опановувати ази».
Можливо, таке враження склалося через нашу надмірну прив’язаність саме до диких гір, з мінімумом людей і максимумом свободи, але маємо те що маємо, як казав один…
Дорога на Драгобрат:
Це окремий атракціон, який теж приносить купу емоцій.
Ми піднімалися на Драгобрати чотири рази, спускалися, відповідно, теж.
Перший виїзд зробили місцевим УАЗом «буханкою» - стара швидка допомога. За таке задоволення з шістьох чоловік заплатили 300 грн. Думаю, що можна було вторгуватися і на менше, та домовлявся Євген, а він людина стримана :-).
Перший спуск в Ясеня здійснили на лижах. Він приніс мені не менше задоволення, ніж катання на трасах: більше 10 км безперервного чудового спуску - в кінці аж ноги втомилися. Траса, в основному, пролягала дорогою, якої їздять на Драгобрат, інколи по цілині - при обминанні діялнок посипаних піском та місцевих таксистів, що дерлися догори. При відповідній підготовці і акуратності спуск є доволі безпечним - головне не гнати.
Хоча якщо накатався-втомився на трасах, то додаткові 10 км будуть виснажливими, що і підтвердили наступні дні: багато часу на трасах і вниз вже хочеться їхати на авто.
Перший підйом дав нам належну інформацію про стан дороги і наступного разу вирішили їхати своїми колесами. Частково - для економії грошей, частково - для здобуття іншого, корисного, драйвового і нового досвіду - досвіду мінімального Off Road. Принаймні, водій його отримав точно, та й пасажири не скаржилися, особливо при роз’їздах з ГАЗонами.
Поїхало нас семеро: шість пасажирів і наш чотириколісний повнопривідний друг кроссовер або «паркетник», як прийнято казати в народі - SUZUKI GRAND VITARA. Пишу з великої букви, бо машина це заслужила. Тягнула суперово, понижені і блокування не знадобилися, ланцюгів не було.
Місцями терлися животом об снігові колії, та таких моментів було небагато. Щодо небезпеки кудись впасти, то її там мінімум. Якщо не гнати, бути акуратним та стриманим, то виїхати і з'їхати можна доволі безпечно. Найбільша проблема -роз'їзди з зустрічними. Та тут ви апелюєте до своєї «паркетності» і ініціативу в об'їзді передаєте місцевим, більш повнопривідним і висококліренсним друзям - ГАЗонам, УАЗам і іже з ними. Ми так і робили, хоча два рази довелося себе ж виштовхувати із засніжених обочин. Та на щастя "коней" в салоні вистачало і штовхати було кому.
Якщо було б ще більше снігу, а колії були б ще глибшими, то можливо наша авантюра і не вдалася чи стало шкода машини. Тому порада тим, хто має бажання виїхати на Драгобрат на своїх колесах, отримати новий досвід і додаткові враження, можливо трохи зекономити, ну і мати свою машину та свої речі завжди під боком: «Спочатку проведіть розвідку і оцінку стану траси на місцевому авто».
За виїзд палили бензини десь на 50-70 гривень.
Підйомники - траси - ціни
(в деяких цифрах можуть бути неточності, бо не все пробував і не всюди був)
Як я вже казав вище, сервісу і розумної організації процесу тут менше у порівнянні з Буковелем.
На гору можна піднятися чотирма бугелями і двома кріселками. Одна з кріселок позиціонує себе як найвища в Україні і це дійсно так, бо витягує аж на 1700 метрів з копійками - на гору Стіг. Є ще кілька коротких - тренувальних бугелів.
З недоліків слід відмітити те, що два центральні бугелі належать одній канторі і там свої скі-паси, правий бугель і кріселка - іншій, а ліві бугель і кріселка - ще іншій. Це вносить певний дискомфорт у катання, може примусити здійснити зайвий, некомфортний в лижних черевиках, пішохідний трекінг до своєї зони чи витратити додаткові кошти на кілька підйомів не у своїй зоні.
На центральних бугелях скі-паси мають свій чаосвий ліміт - 5 хв, тому брати на двох - доволі не зручно, а от в правій зоні - бугель і кріселка такого ліміту немає.
Окрім того, при підйомі на бугелі не відпочивають ноги, а також з нього можна впасти, якщо розслабитись. Особисто спостерігав таку картину. Правда тоді можна вернутися вниз і є шанс що пустять сісти знову.
З «нашими» такого не траплялося, бо ми хлопці спортивні, цупкі і жадні, тому свого витягу з рук не випустили б навіть тоді, коли довелося б половину підйому волочитися писком по ґрунту :-).
Окрім того, інколи, бугелі можуть зупинитися і постояти нерухомо. Це хвилює, «змерзає» і втомлює.
20 підйомів на центральних бугелях обійшлися у 180 грн, кріселки трошки дорожчі, але ми там каталися мало.
Не слід забувати і про те, що кріселки можуть відключати, якщо немає достатньої кількості бажаючих. Тоді ваш скі-пас доведеться здати і повернути собі гроші.
Сніг, як казали спеціалісти, тут м’якший ніж на Буковелі, ретрачать рідше, черг, в наш час, майже не було, траси не освічуються, тому в сутінках їх вже закривають.
Каски поки що ще не обов’язкові.
Ну з недоліками вже ніби все, а далі одні позитиви, про які скажуть фотки і відео з виїзду.
Слід також відмітити, що на Драгобраті є унікальна можливість піднятися на ретраці на хребет - до Жандармів, а можливо і на саму вершину Близнюків (1880 м) і «фрірайднути» звідти на повну «катушку». Нам для цього ще бракувало досвіду, тому залишимо це до наступного разу. Коштує таке задоволення 90 грн з носа - підйом на Жандарм. Про формування груп і виїзди ретраків регулярно повідомляють по радіо-зв’язку, а можна поцікавитися і в касах.
Як бачите, тут ще не Європа, але краса гір, дикість і різноманіття трас це компенсують.
Поради:
+ на кріселку брати «підсрачник», бо їхати довго і в п’яту точку може бути холодно.
+ на бугелях намагатися їздити парами, так менше втомлюєшся, а коли їдеш сам, то брати бугель між ноги, хоча це і заборонено правилами. Тут головне в кінці приноровитися і вчасно з нього зіскочити.
Проживання:
Ми жили в Ясенях - комфортні умови за 70 грн з носа. Харчувалися самостійно.
Наступного разу я б намагався знайти щось на Драгобраті. Кажуть що тут за 150-200 грн можна знайти житло з харчуванням. В такому випадку не тратиш гроші, ресурс машини чи нерви на підйоми, хоча і не здобуваєш додаткового досвіду.
Погода - травми - небезпеки:
При поганих погодніх умовах (туман, вітер, сніг) кататися на Драгобраті некомфортно. Холодно, нічого не видно і важко контролювати свій спуск, швидкість і положення тіла. Задоволення з’являється тільки в нижній частині трас, де вже є якісь орієнтири - дерева, будинки і т.д., а зверху пливеш як в молоці, тому можна з’їхати не туди, і це стане проблемою. У нас таким був один день.
На катання варто брати з собою в маленькому наплічнику зайвий одяг, балаклаву і додаткові рукавиці, бо погода часто і дуже різко може змінюватися - від сонячної жари, до лютого холоду.
При травмах вас зі схилу, напевно, ніхто не забере, тому будьте акуратні, хоча люди з написом «інструктор-рятувальник» трапляються.
Окрім того, траси тут довгі і розгалужені, а деякі доволі глухі і ведуть в незаселені долини, тому можна дуже довго повзти до людей, особливо, якщо робити це в невірному напрямку.
Ну і Драгобрат, певно, рекордсмен по кількості людей, що загубилися на трасах, схилах і лісах, з’їхали кудись - невідомо куди і потребували допомоги рятувальників. Бо, навіть, за нашого короткого там перебування був такий випадок - пропала дівчина. Правда знайшли її доволі скоро, живу і здорову, в долині потоку Станіслав - притока Чорної Тиси.
Простору, ярів і лісів там вистачає, тому погуляти-поблукати є де. Отже, будьте акуратні, думайте і дивіться куди їдете і що робите. Бажано мати мінімальний досвід з орієнтування в горах і розуміти місцеву специфіку хребта і долин.
При певних погодніх і снігових ситуаціях деякі траси на Драгобраті можуть приховувати значну лавинну небезпеку.
Чи проводиться на місці аналіз лавинної ситуації рятувальними службами не знаю, але думаю що ні, тому тут мусите покладатися на свій досвід, знання, здоровий глузд і обережність. А як того немає, то кататися тільки по загальнодоступних трасах.
Також при катанні дикими місцями намагайтеся їздити парами, з певною дистанцією один від одного і мати при собі відповідне лавинне спорядження: piepsy, лавинні зонди і лопати. Розумію, що це звучить фантастично і не реально в наших реаліях, та як сказали рятувальники з Чехії: «У цих питаннях не може бути компромісів. У вас має бути це спорядження і знання, щоб врятувати товариша з лавини. Тоді у вас буде надія, що і вас хтось врятує».
Ось і все, гарного вам катання і приємних вражень. Ну і не перевищуйте швидкість на дорогах-трасах :-)
Фото від Андрія Плішка >>>
Тема на форумі >>>
P.S. Гірськолижний виїзд відбувався паралельно з навчально-тренувальним збором по лавинній безпеці. Більше про нього можна прочитати тут >>>
Горон Володимир
Команда проекту «TURE»