Про такий собі "форс-мажорчик"
Ото збираюсь сьогодні на екзамен, п`ю чай з вишнями, повторюю матеріал, одягаюсь, виходжу, беру велосипед, виїжджаю. І тут як тільки виїхав помічаю шо на сорочці є маленька плямка "та ну його" думаю, краще вернутись і перебратись в іншу сорочку. Так і зробив. Одягаю чисту сорочку світло-блакитного відтінку. Ну все, можна щосили тиснути на педалі шоб пошвидше добратись до універу. Так і зробив...
Їду як завжди відносно швидко обїжджаючи "повзучки", в своєму стилі. Але дечого не врахував. Вчора в нас пролилася добряча злива, але сьогодні вже світить ранкове сонечко яке висушило всі дороги. Дороги то сухі, але внизу спуску (по вул. Татарській) вода намила дофігіща намулу. Так ось, я вирішив обїхати машину з права, місця було досить, зробив маневр, послизнувся і *обнувся як корова на льоду! Виявилось шо там того рідкого намулу десь сантиметрів 5-10 в глибину, і моїм вузьким колесам не під силу було боротися з цією "стихією", добре ж, що болотце мягеньке, жодної подряпини... І я на півшляху до місця признаення в стані продовжувати їзду.
Але сорочка моя була вже зовсім не біла, весь правий бік і рука були в болоті, вся срака теж в болоті. Після падіння водій бусика якого я обїжджав вийшов шоб пересвідчитись чи все зі мною гаразд. Добре все таки, що є солідарність на дорогах і людям не байдужі чужі неприємності. Я сказав шо "зі мною все нормально, тільки трішки замастився" і замість того, щоб сказати "дякую за небайдужість" сказав "дякую шо спитали", добре що взагалі мову не відняло:)
І шо ви думаєте? Так, я в такому вигляді пішов здавати той екзамен... здав.) Викладачка ще при цьому сказала "я бачила як ти літаєш, по обїзній, на рівні з машинами, на такій швидкості, то не дивно", думаю мені це можна сприйняти як комплімент.) Ось такі були сьогодні ранкові пригоди...)
Їду як завжди відносно швидко обїжджаючи "повзучки", в своєму стилі. Але дечого не врахував. Вчора в нас пролилася добряча злива, але сьогодні вже світить ранкове сонечко яке висушило всі дороги. Дороги то сухі, але внизу спуску (по вул. Татарській) вода намила дофігіща намулу. Так ось, я вирішив обїхати машину з права, місця було досить, зробив маневр, послизнувся і *обнувся як корова на льоду! Виявилось шо там того рідкого намулу десь сантиметрів 5-10 в глибину, і моїм вузьким колесам не під силу було боротися з цією "стихією", добре ж, що болотце мягеньке, жодної подряпини... І я на півшляху до місця признаення в стані продовжувати їзду.
Але сорочка моя була вже зовсім не біла, весь правий бік і рука були в болоті, вся срака теж в болоті. Після падіння водій бусика якого я обїжджав вийшов шоб пересвідчитись чи все зі мною гаразд. Добре все таки, що є солідарність на дорогах і людям не байдужі чужі неприємності. Я сказав шо "зі мною все нормально, тільки трішки замастився" і замість того, щоб сказати "дякую за небайдужість" сказав "дякую шо спитали", добре що взагалі мову не відняло:)
І шо ви думаєте? Так, я в такому вигляді пішов здавати той екзамен... здав.) Викладачка ще при цьому сказала "я бачила як ти літаєш, по обїзній, на рівні з машинами, на такій швидкості, то не дивно", думаю мені це можна сприйняти як комплімент.) Ось такі були сьогодні ранкові пригоди...)