Mar 26, 2011 21:45
"як я втомилась бути винною"
пройшло вже пів року! скільки можна? розпускати соплі, змушувати всіх близьких незручно почуватись, жаліти тебе.. ти вже не маленький! перестань бути тряпкою. "мужиком" маєш бути. це від тебе вимагає природа. і обставини. не тебе першого, і не тебе останнього кинули. не тобі одному боляче. яке там боляче, таке враження, що тобі подобається, коли тебе жаліють.. мазохіст якийсь..
я зробила все для того, щоб полегшити тобі цей час, час "адаптації без мене". я звела наше спілкування до мінімуму. тим самим переставши практично проводити час з двома дуже близькими мені людьми. мені їх дуже не вистачало, ми дуже віддалились, так і не зблизившись так, як мені б хотілося..
і тепер всі вважають мене винною. винною, що тобі погано. що в тебе пропадає хороший настрій тоді, коли мені весело.. ну вибач, ти ж чомусь можеш гуляти направо і наліво, кайфувати від життя.. але тільки не тоді, коли є я.. це вже твої проблеми. і я не є винною. винний таки ти. бо за стільки часу не навчився не дивитись на мене, не ревнувати мене..
за цих "холодних" пів року, які я чекала, поки ти справишся з "розривом наших бла-бла-бла стосунків" я стала якоюсь фригідною. не в тому контексті, в якому вживають це слово, а фригідною по відношенні до хлопців - всі як один, всі не цікаві, всі - не той. бачиш як старалась не робити тобі боляче..перестаралась..
усе, не буду тобі більше допомагати.. вже великий хлопчик, справишся.
удачки!
проблеми,
думки,
болюче