Mar 11, 2011 01:55
тишина. лише з колонок чути jeniferever.. аська мовчить, кантагт теж, телефон тим більше. а так хочеться поговорити. самотність втомлює. і пригнічує. в мене їде дах - говорю сама з собою. в голос. для мене це вже навіть не дивно.. весна винна. це вона навіює відчуття просто необхідної, навіть обовязкової закоханості.. а я не хочу. я ще в зимовій сплячці. там все ще холодне. до болю холодне.. крига всередині давить. хоче вийти напевно. але чомусь не виходить..
насувається важкий етап - етап вирішення майбутнього.. я ніби-то визначилась. піду на роботу, поступлю на 5 курс.. і почнуться сірі будні.. вже відчуваю, що займатимусь не тим, чим прагну, що подобається.. але поки що нічого не зміню.. психологія почекає. не хочеться обтяжувати батьків своїми забаганками.. вчасно ж мені захотілось вчитись на психолога! нічого, це почекає..
терміново необхідна якась опора.. не витримую сама. потрібен ще хтось. один..
почуття дуже перемішались. як салат. але чомусь він не смачний. можливо забагато всього : розчарування в одному, довіра до іншого, втрата друга, відновлення спілкування, купа нових імпульсів і зарядів. я не встигаю все це перетравлювати! вас забагато! потрібен хтось один..
знову повернулось безсоння.. це найважче. адже в ньому самотньо. і пусто..
потрібен хтось.. один
проблеми,
думки,
болюче