♥♥♥
Кохання прокинулось на весні. Розквітло, наповнилось ароматом. Ніжилось на сонечку, розгойдувалось на легенькому вітрі, заплітало квіти у волосся, бігало босяком по росі… Було ще таким невинним, чистим…
Влітку воно «дозріло». Почервоніло. Наповнилось пристрастю, шалом, безумством. Загоряло на сонці, хлюпалось в водичці… Стало диким і неконтрольованим…
Восени воно затвердло, зачерствіло, вичерпалось, «поламалось»… Разом з останнім листочком полетіло кудись, зникло… Нема… Нікого… Пусто… Самотньо…
Взимку воно замерзло, зникло… Ховалося під снігом, надіючись дочекатись весни, але десь під час сильних морозів зникло на зовсім…
Повернулось сонечко, сніг розтанув, все прокинулось, ожило… Де ж воно? Кохання??? Де? Нема! Чому воно не повернулось разом з розтанувши снігом, не розцвіло як весняні проліски?
Воно десь є… Ховається… Боїться… Боїться ще одної зими…